Пригоди Олівера Твіста

Погляд його був такий зголоднiлий i так дико блукав навколо, що наляканi товаришi повiрили цьому; негайно зiбралися на раду й кинули жереб, кому йти по вечерi до наглядача прохати наддачi; жеребок витяг Олiвер.

Надiйшов вечiр; хлоп’ята розмiстилися на лавах. Наглядач у своему кухарському вбраннi стояв коло бака сам своею власною персоною: його помiчницi богадiлки примостилися позаду; кашу було розподiлено i довгу молитву перед короткою трапезою проказано. Каша зникла в одну мить; хлопцi потишкувалися межи себе й пiдморгнули Олiверовi, а найближчi його сусiди штовхнули його лiктями в бiк.

Олiвер був ще зовсiм дитина, але злиднi й голод довели його до вiдчаю, i вiн враз, ослiп пустився берега. Вiн пiдвiвся з-за столу i, наблизившись з мискою й ложкою в руцi до наглядача, промовив, сам жахаючись власноi вiдваги:

– Прошу, сер, менi хочеться ще трошки.

Наглядач був дебелий, гладкий чоловiк, але тут вiн аж пополотнiв. Кiлька секунд вiн дивився остовпiло на малого бунтаря, а потiм безпорадно сперся плечем об бак, щоб не втеряти рiвноваги.

Богадiлки занiмiли з несподiванки, хлопцi з жаху.

– Га? – промовив вiн нарештi.

– Прошу, сер, – вiдповiв Олiвер, – менi хочеться ще трошки.

Черпак стукнув по головi Олiвера, пальцi наглядача клiщами вхопили його. Наглядач кричав пробi.

Рада урочисто засiдала у повному своему складi, коли це щось шарпонуло за дверi й у кiмнату вскочив вщерть схвильований мiстер Бембль.

– Даруйте, мiстере Лiмбкiнс, але Олiвер попрохав… – пробелькотав вiн, звертаючись до пана у високому крiслi.

– Олiвер Твiст попрохав ще!

Всi остовпiли, на обличчях застиг жах.

– Ще? – вимовив нарештi мiстер Лiмбкiнс. – Вiзьмiть себе в руки, Бембль, i вiдповiдайте менi ясно й чiтко. Чи вiрно я зрозумiв: вiн попрохав додатковоi порцii, з’iвши встановлену норму?

– Так, вiн це зробив, сер, – вiдповiв Бембль.

– Цей хлопець дограеться до шибеницi, – прорiк добродiй у бiлому жилетi, – я знаю, що дограеться.

Нiхто не заперечував цього вiщування. Повстала жвава дискусiя. Олiвера було негайно посаджено до карцера, а на другий ранок на воротях притулку вже маячiло оголошення, що обiцяло п’ять фунтiв стерлiнгiв тому, хто згодиться узяти в прийми Олiвера Твiста й звiльнити парафiю вiд опiки над ним, тобто п’ять фунтiв i Олiвера Твiста запропоновано було першому-лiпшому чоловiковi чи жiнцi, що потребували пiдмайстерка чи учня для якогось ремества чи пiдприемства.