Пригоди Олівера Твіста

Марнотратство батька призвело родину до катастрофи: Дiккенси опинилися у борговiй в’язницi Маршалсi (пiзнiше вона буде докладно зображена Дiккенсом у романi «Маленька Дорiт»). Борговi тюрми iснували до 1864 року, до них мiг потрапити будь-хто, навiть через незначний борг, i залишатися там роками – все залежало вiд волi кредитора; разом з годувальником за певну плату там мала змогу проживати i сiм’я. Мати письменника з молодшими дiтьми перебралася до в’язницi, виняток був зроблений лише для Чарлза, якому виповнилося 11 рокiв: його вiдправили працювати на фабрику вакси.

Там вiн у брудному, наповненому павуками i мишами складi з ранку до ночi запаковував склянки з готовою продукцiею; злодiйський притон старого Феджiна з «Олiвера Твiста» – те саме складське примiщення. Таке життя тривало десь iз пiвроку, але залишило глибокий i болiсний слiд в душi письменника. Розумiння того, яким може бути самотнiм i беззахисним дитинство, безперечно, базуеться на досвiдi цього перiоду. Вiн так i не змiг вибачити матерi того, що вона змусила його пiти iз школи i як звичайного простолюдина займатися брудною працею. Тодi вiн добре познайомився з Лондоном, бо весь вiльний час присвячував самотнiм прогулянкам мiстом. Познайомився вiн i з лондонським простолюдом, але зближення з ним уникав. Тут, у Лондонi, вiдбуваеться дiя бiльшостi його творiв, недарма вiн вiдомий як письменник-урбанiст. Вчасно отримана батьком спадщина визволила Дiккенсiв з борговоi ями. Майбутнiй письменник поновив навчання, однак його шкiльна наука була нетривалою, i йому в дорослому вiцi довелося надолужувати освiту. Основними «унiверситетами» Дiккенсового дитинства були книги – Дефо, Смоллетта, Фiлдiнга, iнших англiйських романiстiв ХVIII ст., а також «Дон Кiхот» Сервантеса.

Дiккенс рано став дорослим – до цього його змусило життя. У 15 рокiв Дiккенс полишае школу й невдовзi знаходить роботу репортера, яка дае йому багато матерiалу для майбутньоi творчостi. На цей час припадае початок його письменницькоi дiяльностi.

Першi оповiдання за пiдписом Боз (жартiвливе iм’я його молодшого брата, яке надовго закрiпилося за письменником) з’явилися в перiодицi у 1833 р., а у 1836-му вийшла його перша книга «Нариси Боза», яка увiбрала нариси й оповiдання, написанi впродовж 1833–1835 рр. Водночас вiн самостiйно поповнюе освiту у Британському музеi i бере уроки акторськоi майстерностi, готуючись до професiйноi сцени, але випадкова хвороба зiрвала його плани.