Антологія помилок та хибних думок

Таких помилкових даних нагромадилося вже так багато, що почали з’являтися книги, автори яких, почасти жартома, почасти всерйоз, зайнялися iх пошуком i спростуванням. Серед таких видань, у першу чергу, варто зазначити «Словник помилкових iстин» американського професора Тома Барнема, «Ілюстрований виправник поширених помилок» вiдомого чеського письменника-фантаста Л. Соучека, «Лексикон популярних хибних думок» нiмецьких авторiв В. Крамера i Г. Тренклера, «Повну iлюстровану енциклопедiю наших помилок» С.

 Мазуркевича, видану в Росii, та деякi iншi.

Дана книга належить до цього ж ряду i е, очевидно, чи не першою спробою долучити украiнського читача до цiеi цiкавоi теми. Вона складаеться з кiлькасот коротких статей, що спростовують ту чи iншу «незаперечну» iстину. Всi вони згрупованi по темах (бiологiя, iсторiя, географiя i т. iн.) i розташовуються в хронологiчному порядку.

Пiд час роботи над книгою автором були використанi матерiали з вiтчизняних i закордонних енциклопедiй, книг, газет i журналiв, а також рiзних електронних засобiв масовоi iнформацii.

Можливо, деякi читачi будуть трохи збентеженi, коли дiзнаються, що помилялися в чомусь добре вiдомому. Іншi вiдчують щире задоволення вiд того, що зможуть тепер викрити помилки навiть у деяких знавцiв i ерудитiв. Нарештi, знайдуться й такi, котрi з iнтересом приеднаються до пошукiв нових помилок. Адже сфера широко розповсюджених невiрних уявлень людства практично не обмежена.

Автор

Роздiл 1.

У свiтi тварин

Про що не здогадувався Чарльз Дарвiн

Запитайте в кого завгодно про походження людини, i вам напевно дадуть вiдповiдь, що людина походить вiд мавпи. Найбiльш ерудованi будуть посилатися при цьому на Чарльза Дарвiна. Однак це невiрно. Насправдi людина походить не вiд мавпи, а вiд загального з мавпою предка.

Згiдно сучасних даних основна лiнiя генеалогii ссавцiв-приматiв, до яких належить i людина, починаеться приблизно 60 млн. рокiв тому, тобто в тi далекi часи, коли вимирали динозаври.

Маленький звiрок, що годував свое потомство молоком, – плезiадапiс – спустився з дерев, щоб жити на землi. В результатi його переднi кiнцiвки стали здатнi захоплювати предмети, корпус змiг випрямлятися, а очi змiстилися уперед, завдяки чому iстота одержала кращий просторовий зiр. Вiд плезiадапiса пiшли гiлки хвостатих напiвмавп i мавп, а також безхвостих антропоiдiв.

Мал. 1.1.