Історія європейської цивілізації. Епоха Відродження. Історія. Філософія. Наука і техніка

Правду кажучи, аби краще зрозумiти ту епоху та сутнiсть цих змiн, нам слiд дещо розширити часовi межi. Ще протягом XIV–XV ст. у битвах бiля Кресi, Пуатье та Азенкура французька кавалерiя, що складалася з аристократiв, зазнавала кривавих поразок вiд англiйських стрiльцiв-«плебеiв», озброених небезпечно довгим луком (long bow). Цi луки iз суто технiчного погляду стосовно дальностi, швидкостi пострiлу та здатностi пошкоджувати броню навiть перевершували аркебузи, що були доволi простими у використаннi навiть для новобранцiв.

Реформування кавалерii

Таким чином, вiйсько, озброене луками, мушкетами й гарматами, скинуло тактику феодальноi кавалерii, що завжди домiнувала, на дно. Це передбачало тактичне, кiлькiсне й навiть символiчне реформування кавалерii, але аж нiяк не ii зникнення з поля бою, де ми зрештою побачимо ii в серединi XIX ст. Найбiльшi переваги мала, звiсно, легка кавалерiя. У конфлiктах мiж iспанськими мусульманами, турками i татарами европейцi навчилися цiнувати цей вид вершникiв, насамперед використовуючи iх для розвiдки, порушення порядку в лавах ворога та прикриття.

Невипадково те, що натхнення та назви нових кавалерiйських бойових одиниць походять переважно з мiсць, наближених до iсламських кордонiв. Наприклад, iспанськi пiнети (хоча сам термiн мае берберське походження), що брали участь також у вiйнах в Італii, гусари (слово походить з угорськоi чи турецькоi мов) – вихiдцi з Балкан, якi в XIV ст. вже воювали у польських та габсбурзьких вiйськах, i албанськi страдiоти на службi Венецiанськоi республiки.

Отже, кавалерiя намагалася адаптуватися до застосування вогнепальноi зброi пiд час битви, i, таким чином, приблизно наприкiнцi XVI ст. було розроблено технiку гарцювання: переднi лiнii озброених рушницями вершникiв наближалися, аби стрiляти в супротивника, а потiм вiдступали, аби не наштрикнутися на пiки ворожоi пiхоти. Цей видовищний i складний маневр вимагав довгого навчання з боку кавалеристiв, але, з огляду на його слабку ефективнiсть на полi бою, вже на початку XVII ст.

вiн не використовувався.

Trace italienne – революцiя у вiйськовiй архiтектурi

Проект оборони

Постiйне покращання ефективностi артилерii iстотно вплинуло на вiйськову архiтектуру. Ще в добу Кватроченто високi, але тонкi мури середньовiчних палацiв i мiст виявилися безсилими перед руйнiвною мiццю кам’яних чи металевих гарматних ядер. Рiшенням було побудувати обороннi споруди нижчими, але частiшими, аби вони могли краще вбирати кiнетичну енергiю знарядь.