Хрещення Русі

Найважливiшою рисою такоi свiдомостi й стало прагнення пояснити явища природного i суспiльного життя дiею надприродних сил, богiв i демонiв. Саме вони й були основними дiйовими особами стародавнiх релiгiй i стародавнiх мiфiв.

Важливою рисою архаiчноi свiдомостi, що проявляеться в первiснiй мiфологii, е iдеологiчний синкретизм (синкретизм – вiд грецьк. «з’еднання», «зрощення») – нерозчленованiсть уявлень про природу й суспiльство. Поява сонця та iнших елементiв природи трактуеться, наприклад, у мiфах як результат дiяльностi тих же самих творцiв-демiургiв (боголюдей), що й поява ковальського промислу та iнших елементiв людськоi культури.

Надiленi надприродною могутнiстю мiфiчнi iстоти обожнювалися й ставали предметом релiгiйного поклонiння. грецькi мiфи, наприклад, розповiдають, як Прометей вилiпив людей з глини i надiлив талантами. Вiн подарував людям вогонь, «передав iм премудрiсть чисел i вигадав для них складання букв – матiр всiх мистецтв i основу пам’ятi». Вiн привчив тварин до ярма, винайшов колесо й оснастив судна вiтрилами.

З розвитком людського суспiльства в усiх куточках Землi змiнювалися уявлення про природу i суспiльство, з’являлися мiфи про нових богiв.

Обожнювання тварин, поклонiння зооморфним божествам було лише першим етапом у розвитку вiрувань древнiх, а потiм настала черга божеств мiксантропiчних, тобто тих, що iх уявляли фантастичними iстотами, у яких одна частина тiла була людською, а iнша – як у тварини.

До таких божеств, наприклад, вiдносилися сатири – напiвлюди (наполовину козли) або кентаври (напiвлюди-напiвконi) тощо.

I нарештi, богiв почали уявляти (i зображувати) у людському виглядi. Вiдтепер молитви стали пiдноситися не водi, вогню, деревам або землi, але божествам у людському виглядi, що панують над водою, вогнем i всiм, що е на землi. Такими були боги Стародавньоi Грецii.

Бiгли роки, грецьке суспiльство розвивалося.

Поступово сформувався пантеон найбiльш шанованих, значущих олiмпiйських богiв на чолi зi всемогутнiм Зевсом («денне сяюче небо», «свiтле небо»).

На честь Зевса Олiмпiйського влаштовували Олiмпiйськi iгри – символ еднання й злагоди грецьких полiсiв (земель). На мiсцi проведення Олiмпiйських iгор син Зевса Геракл заснував святилище. Потiм тут побудували храми Гери (цариця богiв, дружина Зевса) та iнших богiв.