Яблоко. Практическая философия

Дослiдження акультурацii як процесу взаемовпливу культур, а також як результату цього впливу почалося в 20-30 рр. XX ст. у зв’язку з вивченням впливу «бiлоi» американськоi культури на iндiанцiв та чорних американцiв (М. Мiд, М. Уiлсон, А. Лессер, І. Шапера, Р. Лоуi, Л. Спайер, Р. Турнвальд, Б. Малиновський, М. Херсковiц, Р. Редфiлд та Р. Лiнтон). Результатом цих дослiджень, стало видiлення донорськоi та реципiентськоi групи в культурному контактi.

ІІри цьому було встановлено, що реципiентна культура вiдбирае елементи культури в «культурному фокусi», адаптуючи, вiдкидаючи або синкретизуючи iх. На думку Р. Лiнтона, домiнуюча спiльнота примусовим шляхом спричинюе «прямi культурнi змiни» пiдлеглоi спiльноти, тодi як сама вiльно обирае напрям культурного розвитку [14].

Є й iншi тлумачення акультурацii. Зокрема ii трактують як:

– процес засвоення етносом, групою iндивiдiв, особистiстю, вихованою в однiй культурi, елементiв iншоi культури, субкультури, картини свiту, зокрема прецедентних феноменiв (текстiв, iмен, ситуацiй, стереотипiв мовного спiлкування тощо).

Нова культура може повнiстю або частково прийматися або не прийматися [17];

– процес засвоення яким-небудь народом ряду форм i рис культури iншого народу в результатi iх тривалоi безпосередньоi взаемодii [5];

– прийняття домiнантноi культури як норми з виключенням початковоi культури, внаслiдок чого можливi культурний шок, культурне змiщення, мовнi бар’ери, правовi та iммiграцiйнi проблеми.

[4];

– входження iндивiда в нову для нього культуру, що супроводжуеться змiною його цiннiсних орiентацiй, рольовоi поведiнки, соцiальних установок [18].

Дослiджуючи мiжкультурнi запозичення, вченi найчастiше розглядали iх у розрiзi таких груп:

1) елементи традицiйноi культури: мова, звичаi, iжа, оздоблення житла, архiтектура тощо;

2) характеристики способу життя;

3) «психологiчнi».

Безумовно, в Украiнi зараз бракуе нових дослiджень стiйкостi украiнськоi сiм’i, в яких би були використанi пiдходи, методи й методики, напрацьованi в iнших краiнах свiту. При цьому не можна вiдкидати те, що акультурацiя може формувати й позитивнi тенденцii розвитку свiтовоi культури.