Божественна комедія

Це вже не та «прибрана в найшляхетнiший шарлатовий колiр, лагiдний та гожий, прикрашена й описана, як личило ii молодюсiньким лiтам юна донна», зустрiч з якою оспiвуе Данте в «Новому життi». Суворо дивиться Беатрiче на Поета, гнiвно докоряе йому за те, що «повернув свiй хiд на шлях неправий». Ким же е славетна флорентiйка в контекстi «Божественноi комедii»? Тлумачень тому iснуе чимало. Беатрiче вважають уособленням божественноi мудростi чи божественноi любовi, втiленням дiяльного розуму. Все ж сила Дантового мистецтва полягае саме в тому, що найскладнiшi за своiм алегоризмом образи його поезii вражають своею правдивiстю i щирiстю.

Живою i прекрасною жiнкою, освiтленою коханням Поета залишаеться i Беатрiче. В ii поглядi не лише гнiв, а й сила давньоi любовi. Навiть в суворостi докорiв – спiвчуття i непримиреннiсть, образа i кохання. Поет гiрко оплакуе свое зраджене кохання. І щирiсть каяття приносить герою прощення. Змивши грiхи в Летi, Данте стае гiдним побачити розкошi Раю.

Раптом гармонiя зникае. Колiсницю, на якiй з’явилась Беатрiче, намагаються розшарпати на частини страшнi звiри. З пекельних безодень виринае дракон i запускае свiй хвiст у середину повозу. Перед нами алегорична картина зiпсуття церкви. Навiть в Земному Раю Поета непокоять земнi справи. Почуття жаху охоплюе Данте. Однак Беатрiче знову стае йому на помiч, провiщаючи майбутню перемогу добра над злом. В ii образi з’являються новi риси. Тепер муза Поета схожа на скорботну Богоматiр.

Втiшений ii словами Данте забувае потворне видiння. Остаточно очистившись у водах Евное, Поет продовжуе свою мандрiвку.

Одним з найкращих iлюстраторiв «Чистилища» був iталiйський художник Сандро Боттiччелi. В його малюнках оживае та особлива атмосфера свiтла, простору та повiтря, що надае другiй частинi поеми неповторноi чарiвностi. Стиль митця вражае своею експресивнiстю. Легко й рвучко здiймаеться Поет на гору покаяння. Майже не торкаючись землi, начебто пливучи в повiтрi, рухаеться плетениця легких духiв.

Витонченоi гармонii сповненi фiгури ангелiв, якi вказують вiрний шлях Поету.

Все ж найбiльш спiвзвучним таланту Боттiччелi виявився свiт поетичних образiв останньоi частини поеми. Наближення художника до Дантового свiтобачення е вражаючим. Митець вiдхиляе тут оповiдну манеру, вiдмовляеться вiд багатофiгурних композицiй. Всю увагу вiн придiляе зображенню двох фiгур – Данте i Беатрiче, обриси яких замкнуто колом неба.