Божественна комедія

10 Як силами навколишнiх земель

Круг мiста риють бiльшi й бiльшi ями

На оборону мурiв та осель, —

13 Вид у ровiв i тут такий же самий,

Як i по наших замках та мiстах:

Висять мости для ходу над ровами.

16 Так i по схилах тут, i по ровах

Із гострих скель проходи утворились,

Що до криницi свiй проклали шлях.

19 Ми й стали тут, як скинутi лишились

Зi спини Герiона, i пiшов

Поет налiво звiдти, де спинились.

22 Йдучи, я вправо зрiв новий захов,

Нових мучителiв, новi страждання,

Якi наповнювали перший схов.

25 Там чулось голих грiшникiв ридання;

Багато з них назустрiч нам iшло,

А iншi – швидше нашого ступання.

28 Так римляни роздвоiли жерло

Моста на час святого ювiлею,

Щоб тiсняви мiж пiших не було,

31 Й прочани струминою однiею

До замку й до Петра туди текли

І другою вертали течiею.

34 І тут, i там – я з хмуроi скали

Спостерiгав, як не один рогатий

Шмагав нещадно ззаду тих, що йшли.

37 Ах, перший же удар мастив так п’яти

Нещасним, що не важились вони

Нi другого, нi третього чекати.

40 Із тiней хтось наблизивсь до стiни,

І тут же я почав у думцi ритись:

«Чи не здибавсь менi вже цей сумний».

43 Я зупинивсь, щоб краще роздивитись,

І мiй вожай ласкавий дуже був,

Менi дозволив трохи вiдступитись,

46 Батожений цей голову нагнув,

Ховаючись, та прогадав, похмурий,

Бо я сказав: «І що ти цим здобув?

49 Нi, не змiнив своеi ти натури,

Венедiко Каччанемiко; грiх

Який привiв тебе на цi тортури?»

52 І тiнь менi: «У пiдземеллях цих

Ти нагадав менi старi оселi

Й людей, моему серцю дорогих.

55 Я той, хто раду дав Гiзолабеллi

Повiрить в те, що обiцяв маркiз.

То все брехня про зганьбленi постелi.

58 З болонцiв не один я впав униз, —

Тут стiльки наших загнано в закути,

Що чуем ми силенну силу слiв,

61 Якi й од Савенни до Рено чути.

Якби цьому взнать докази схотiв,

То скупiсть серця прагни не забути».

64 І чорт його тут батогом огрiв,

Гукнувши: «Годi, бандуре огидний,

Вперед! На продаж тут немае дiв!»

67 Я озирнувсь, де був учитель гiдний,

І ми невдовзi з ним дiйшли туди,

Де висувавсь уступ гребеневидний.

70 Ми легко пiднялися до гряди

І рушили по нiй у праву руку,

Лишаючи цю яму назавжди.