Божественна комедія

88 І, розхитавши свiй вершок малий,

Немов крило для пiдiймання й лету,

Заговорив i так сказав: «Коли

91 Я вiд Цiрцеi, що мене в Гаету

На цiлий рiк замкнула, вiдiйшов

(Енея назва не пiрнула в Лету),

94 Нi почуття до сина, нi любов

До батька, нi палкий вогонь сердечний,

Який до Пенелопи не холов, —

97 Не похитнули потяг небезпечний

Душi моеi – бачить в свiт вiкно,

Людську чесноту i порок конечний.

100 Я спорядив одне тодi судно

І в море вийшов iз товаришами,

Якi були зi мною заодно.

103 Проплив мiж обома я берегами

Іспанii й Марокко, сардiв край,

Й мiж iншими в тiм морi островами.

106 Уже в нас над чолом срiблився гай,

Коли у мiсце ми зайшли вузьке те,

Де Геркулес, щоб позначити край

109 Шляхам, стовпи поставив для прикмети,

Й пiшов Севiльi справа сад живий,

А злiва одiйшли будови Сети.

112 «О браття, – мовив я, – пройшли вже ви

Крiзь сотнi тисяч лих на захiд дальнiй!

Недовгий строк потратьте життьовий,

115 Що вам лишився, на вiдповiдальнi

Ще дальшi подорожi в свiт сумний,

Щоб вслiд за сонцем, землi зрiть печальнi.

118 Тож пригадайте, ви чиi сини,

Бо ви народженi не животiти,

А знання й честь нести у свiт ясний».

121 Недовга ця промова знаменитий

В моiх супутниках лишила слiд,

І вже не знав я, як iх зупинити.

124 Кормою повернули ми на схiд,

Зробили на шалений лет в просторi

Із весел крила й брали влiво хiд.

127 Пiд iншим полюсом я всi вже зорi

Зрiв уночi, а нашi на очах

Зникали мало не цiлком у морi.

130 Уп’яте сяяла на небесах

І гасла мiсячна стезя широка,

Вiдколи вийшли ми на смiлий шлях,

133 Як несподiвано гора висока

Замрiла невиразно нам здаля,

Що вищою з усiх здалась для ока.

136 Зрадiли ми, але нова земля

Зустрiла негостинно, вiтровiнням

Ударивши у снастi корабля.

139 Кружило тричi нас води крутiнням,

Вчетверте ж пiднялась корма увись,

Униз же нiс пiшов чиiмсь велiнням —

142 І хвилi понад нами знов злились».

ПІСНЯ ДВАДЦЯТЬ СЬОМА

1 Засяяв пломiнь рiвно, мов планета,

Помчав у далину i там заглух

Із дозволу привiтного поета.

4 Коли наш зiр принадив iнший дух

Неясним звуком, що iз нього рвався

І долинав до наших чуйних вух.