Война на три буквы

Брат «Че Гевари»

Бiля КМДА кучкуеться група людей. Сваряться мiж собою. Часом на пiдвищених тонах. Є п’янi, але менше, нiж у якомусь гуртожитку чи в мене на районi ввечерi. Проблема лише в тому, що в одного з п’яних – «калаш». Згадую iсторii, як сьомий поверх бився з восьмим: посварилися за те, «хто бiльше зробив для революцii».

Багато бахвальства. Повний охоронець розповiдае писклявим голосом бородатому двометровому чуваку:

– Ти Че Гевару знаеш ведь? Такой з бородой.

– Е-е-е. А! Ну да!

– Знаеш, хто ето? Мiй рiдний брат! Це он мене сюда визвал.

(У кiнцi травня, пiд час повторного дослiдження Майдана, автор i справдi зустрiне того брата, чоловiка на прiзвисько Че Гевара – в беретi, з бородою й деякою портретною схожiстю.)

Чекаючи на зачистку

О першiй тридцять – тупiт нiг. Натовп хлопцiв iз палицями. На ходу застiбають бронежилети. Мiж них – двое з «калашами». Ломляться в бiк барикади бiля ЦУМу. Через десять хвилин повертаються.

– Знову здалося? – питае писклявий брат Че Гевари.

 – І так кажду ночь. Я щас скажу, шо дальше буде. З боку Майдану прибiжать нам помагати.

Вiн смiеться.

Невдовзi з боку Майдану i справдi пiдбiгае iнша група.

Натовп розсмоктуеться: хтось iде спати, хтось у бiк Майдану – шукати пригод.

О другiй ночi повз мене пробiгають на вихiд двое пiдлiткiв, рокiв по п’ятнадцять-сiмнадцять. На ходу заправляють за пояси пiстолети.

– Не махайте ними так! – кричить пiдлiткам дядя Толiк, авторитетний лiтнiй охоронець з автоматом.

Спускаеться сотник однiеi з груп, що живуть у КМДА. Скаржиться, як важко йому контролювати своiх.

– Тому я й кажу, переiжджати треба! – зiтхае дядя Толiк. – А то ж 500 «тiтушок» в одному будинку.

Параноiдальний охоронець приводить за шкирку якогось чоловiка. Апелюе до дядi Толiка:

– Он ходит и слушает! Ходит и слушает, что мы говорим!

Спускаеться сотник затриманого, свiдчить, що той свiй.

Я згадую, як ходив у туалет робити записи, щоб не забути точнi фрази.

А якби хтось зайшов? Згадую, що у мене фотоапарат пiд курткою, хоч я й фоткав лише артефакти, а не людей. Намагаюся триматися пiд захистом дядi Толiка з автоматом.

– У меня крыша едет! Крыша едет! – скаржиться параноiдальний охоронець.

Повз нас пробiгае хлопець iз довгим чорним волоссям i вогником в очах. Показуе рукою на свiй телефон:

– В три часа ночи «Альфа» штурмует. Зачистка. Полная. Серьезные люди звонили.

Ця повна зачистка е архетипом у КМДА.