Вечір з кіно ІІ. Путівник по світу кіно

Хтось, обдарований здатнiстю дивитися крiзь час, вiзьме з нього похiдну й опише частковi рiшення для твого життя. Залишаеться лише побачити iх, повiрити й прийняти.

Шекспiр, хоч i поет, насправдi став для людства математиком доль. Стриманим у поезii, але незмiрним у пiзнаннi вчинкiв та характерiв. Це справжнiй дар – мати настiльки унiверсального автора, який розгортаеться в щораз новому вимiрi для кожного поколiння. У своiх кращих п’есах вiн i справдi спiврозмiрний простору й суголосний часу. Завжди сучасник.

Однак вдала проекцiя його слова i дii на кiноекран, як i на життеву практику кожного – насправдi рiдкiсна вдача. Шекспiр значно легший для театру чи навiть опери, нiж для кiно. Серед численних екранiзацiй його творiв е лише декiлька, у яких пiд дiею розтинiв кiнопером найглибшi прояви душi людськоi вириваються на екран.

«Венецiйський купець» британського режисера Майкла Редфорда – один iз кращих серед них. Один з обов’язкових для знайомства з творчiстю Шекспiра.

У цьому фiльмi слова поета сяють не згiрше за зорi, якi здаються ближчими, нiж завжди, а iдеi осiдають пiдказками ангелiв на нашi притомленi плечi.

Ми знаемо, що любов сусiдить iз ненавистю. Ми iнтуiтивно вiдчуваемо, що прощення й доброта захованi близько. Однак щоб дотягнутися до них, нам потрiбна допомога. Наприклад – вiдкритися слову Шекспiра, який талантом своiм звiльнить iстину з темницi людськоi байдужостi. І тодi фiльм «Венецiйський купець» перетворюеться на фiлософський герць мiж добром i злом.

Стае величною фрескою людськоi величi й ницостi, де фарбами слугують пристрастi та почуття.

Цей фiльм – саме той приклад, коли мистецтво пiдноситься над реальнiстю й возвеличуе ii силою розуму. А достовiрнiсть дiйства перевершуе можливостi дiйсностi.

Багатошаровiсть смислiв, якi прихованi в драмах Шекспiра, у цьому фiльмi проявлена якнайкраще. Катарсис глядача досягаеться силою поетичного слова та художньоi форми.

Така екранiзацiя слугуе бездоганним аргументом на користь свiдчення генiальностi того, хто творив пiд прiзвищем Шекспiра.

Свiт – це сон, з якого не хочеться прокидатися. Тому що дiйснiсть, в яку повернемося, страшить i знебарвлюе фарби й мрii.

Шекспiр безкомпромiсно чесний iз нами. Справедливiсть, яка е одним з етичних стрижнiв фiльму – насправдi слабка, немов полуднева тiнь або обриси нiчних постатей. Вiдчай натомiсть яскрить фарбами, щедро нанесеними на тiло фiльму.