Вечір з кіно ІІ. Путівник по світу кіно

Ще варто додати, що в iнтерпретацii видатних мислителiв нашого сторiччя Жана Ануя та Алена Рене ця iсторiя стае також одвiчним i нiколи не закiнченим дiалогом поколiнь: батькiв i дiтей, якi завжди по-рiзному дивляться на минуле i майбутне. І на цiну кохання в першу чергу.

    Vous n’avez encore rien vu, Alain Resnais, 2012

Викрадаючи коней

(режисер Ганс Петер Моланд, Норвегiя – Швецiя, 2019)

Вибiр фiльму iнколи схожий на медитацiю перед порожнiм листком, коли чекаеш на перше слово майбутньоi книги чи перед полицею, заповненою непрочитаними книгами.

Ти зупиняеш пульс внутрiшнiх думок. Затуляеш очi на своi проблеми. І чекаеш, коли хвиля резонансу твого нарештi-спокою i настрою тих-кого-любиш пiдштовхне тебе до правильного вибору.

Лети за цiею енергiею. Шукай кiно, яке зробить тебе щасливим на якусь дрiбку хвилин твого унiкального життя. Ти нiколи не пошкодуеш про такi хвилини, так само як не шкодуеш за часом, вiдданим на улюбленi романи та концерти, або ж своечасними в-останню-мить-сказаними словами, якi, як виявиться, знайшли для тебе любов цiлого життя.

Шкодувати за незробленим простiше, нiж радiти здобутому.

«Викрадаючи коней» – фiльм, який подаруе вам двогодинне перебування в щастi. Щастя вiд поглинання природою – з дитячих мрiй, щастя вiд брунькування кохань – з дитячих снiв, щастя вiд сповiдальноi вiдваги – з жовтневоi зрiлостi вiку, щастя вiд складання розкиданих пазлiв чужих iсторiй, якi впiзнаються спорiдненими до таких, у яких ти також ставав щасливим.

Якщо можна метафорично говорити про «серце» кiно, то в скандинавському воно пробиваеться навiть крiзь тонку пелену комерцiйноi матерii, яка штовхае кiно до спрощення. І за його особливим пульсом немов за архаiчними знаками семафору можна прочитати емоцiйний i фiлософiчний темперамент цього пiвнiчного краю.

У фiльмi «Викрадаючи коней» ця холодна й трiшки похмура пiвнiч, ця мрiя заможних туристiв, вiдкриеться легковажному глядачевi в iнших, запаморочливо свiтлих ракурсах.

Це будуть iншi – а насправдi правдивi, гармонiйно-дикi гiрськi пейзажi, це будуть iншi, – а насправдi стримано-нестримнi iнтимнi пристрастi, це будуть прекраснi дикi конi, якi немов заблукали туди з далеких аравiйських просторiв. Це буде водночас вiдверта протестантська сповiдальнiсть i емоцiйна германська стриманiсть. Це буде прискiплива, майже академiчно-дослiдницька увага до елементiв живоi та предметноi природи, поетично прописана генiальною камерою оператора.