Етнографічні групи українців Карпат. Лемки

При цьому зазначалося: «Постараемося карати тiльки винних та зазначуемо, що куля не розбирае. Будемо справедливi та при цьому консервативнi, чого можете бути певнi. Тiльки ще раз робимо застереження, що коли в часi наших вiдплатних акцiй впали б випадково невиннi, то хай польське суспiльство не винуе в цьому нас, тiльки своiх бандитiв-провокаторiв. 14 квiтня 1945 р.» [6, c. 167–168].

Аналогiчна вiдозва була поширена в травнi 1945 р. в iнших повiтах Лемкiвщини.

Єдиною силою, яка стала на захист пригнобленоi нацii, стала Украiнська Повстанська Армiя, що чинила справдi героiчний опiр пiд час депортацii украiнського населення.

З початком дiяльностi УПА поляки готувалися до наступу на украiнське населення. Вони створюють рiзноманiтнi групи банд. І коли у 1945 р. владу перебрали поляки, польськi банди почали нападати на украiнськi села i знущатися над украiнцями.

Одним iз найважливiших завдань, що його виконала УПА, була лiквiдацiя вiйськово укрiпленого гнiзда нападiв на украiнське населення – Борiвцi 20 квiтня 1945 р.

Селяни довколишнiх сiл урочисто вiдзначали успiшне закiнчення цiеi акцii УПА. Розгром найсильнiшоi терористичноi боiвки Бiрчанщини викликав переполох шовiнiстичних польських елементiв. Пiсля розгрому боiвок у Борiвцi, Добрiй, Грозовiй, Лiщавi територiя над Сяном була звiльнена з-пiд польського контролю. Тут створилася своерiдна Повстанська Республiка. Як наслiдок польська Армiя Крайова змушена була пiти на переговори з УПА. Польське пiдпiлля могло переходити украiнську територiю тiльки пiд наглядом повстанцiв.

Однак не завжди загонам УПА вдавалося врятувати украiнське населення. Трагiчна доля не оминула села Павлокоми. Зорганiзованi шовiнiстичнi боiвки усувають по черзi свiдомих громадян села. Набагато сильнiших обертiв набрала винищувальна акцiя вiдразу пiсля вiдходу нiмцiв. Поляки перебрали владу в громадi в своi руки, а, маючи пiдтримку iз староства в Березовi, могли безкарно знищувати не тiльки поодинцi, але й цiлi украiнськi громади.

У таких умовах у березнi 1945 р. доведено до тотального знищення села Павлокоми.

7 березня 1945 р. залишиться надовго в пам’ятi селян Лубни. У цей день вiдiйшло у вiчнiсть 72 члени громади. Пiсля таких страхiть люди з села почали виiжджати до Сянока, щоб звiдти переселитись в Украiну [3, № 9].

Були це похмурi й жахливi днi 1944–1945 рр., коли польськi боiвки повбивали в жорстокий спосiб 3128 украiнцiв на Закерзоннi.