Етнографічні групи українців Карпат. Лемки

Гирова [3, № 6]. Зранку 27 травня 1947 р., коли люди ще спали, вiйсько обступило кожну хату, де жили украiнцi. Їм наказали за двi години пiдготуватися до вiдходу зi своеi оселi на все життя. Неможливо було чинити опiр, оскiльки значна перевага в силi була на боцi вiйська. В окремих випадках було застосоване насильство. Людей зiгнали на «цiсарську» дорогу – гостинець, перевiрили по списку i вирушили з села. Тут же з сусiднiх сiл прибули поляки i почали грабувати спустiлi оселi. Дорогою до Кросна доводилося ночувати пiд вiдкритим небом.

Депортацiя на «поверненi землi» охопила всiх осiб украiнськоi нацiональностi, в т. ч. дiячiв польськоi компартii, колишнiх членiв польського антифашистського руху, партизан тощо. Бували випадки, що протягом двох-трьох годин вiд приходу вiйська село було порожне. Інколи лемки одержували наказ покидати село «з неба», через летючки, що iх розкидали з лiтака.

Терен Лемкiвщини, обнятий операцiею «Вiсла», подiлено на три райони: Сянок, Горлицi, Новий Санч.

В кожному районi було по кiлька збiрних пунктiв, куди зiгнано населення з навколишнiх сiл для реестрацii. Кожен одержував т. зв. переселенський документ – окремого кольору, щоб депортованих на мiсцi нового поселення краще розрiзнити вiд добровiльних переселенцiв-полякiв. Це свiдчило також i про ступiнь iхньоi лояльностi до польськоi держави. Зi збiрних пунктiв украiнське населення пiд вiйськовим конвоем транспортовано до Люблiна i Освенцiма, де вiдбувалася «гiгiенiчна» та полiтична чистки. Служба безпеки проводила допити, не обiйшлося i без жорстоких побоiв. Пiдозрiлих у спiвпрацi з УПА арештовано i вiдправлено в концентрацiйний табiр Явожно.

Пiсля полiтичноi перевiрки транспорт з украiнським населенням скеровували у пiвнiчно-захiднi воеводства Польщi. Депортованих, очевидно, не iнформували, куди iх везуть. Дехто думав, що в Сибiр. Керiвник вiйськового вiддiлу, що конвоював транспорт депортованих, одержував два конверти, в яких була полiтична характеристика кожноi сiм'i та вказiвки, куди iх скерувати й де оселити.

Кожен транспорт складався з 50–55 вантажних вагонiв.

Найбiльше украiнцiв поселено у воеводствах: Ольштинському (60 тис.), Кошалiнському (35 тис.), Щецiнському (15 тис.) i Вроцлавському (13 тис.). Частина поселенцiв скеровувалася у Зеленогурське, Гданське, Бялостоцьке, Познанське, Опольське воеводства. Лемкiв розпорошено на територii всiх пiвнiчно-захiдних воеводств, в 45 повiтах [1, c. 237].