Етнографічні групи українців Карпат. Гуцули

Для садiння картоплi видiляли найбiльш удобренi дiлянки поля, передусiм освоенi землi. На них садили картоплю два-три роки або садили ii пiсля жита чи бобових.

Гуцули садили картоплю, як правило, за лопатою або мотикою, а бойки – за мотикою i плугом. Зорану землю залишали на два-три днi, щоб угрiлася. Лопатою викопували ямки. Ряди робили знизу вверх. У викопану ямку хтось iз дiтей або господиня клали картоплю, яку присипали землею з наступноi ямки. Старшi вiком гуцули розповiдали, що в кiнцi XIX ст. ще дехто з селян вирощував картоплю в хатi у горщиках, на невеликих грядках.

Садiнням картоплi завершували веснянi польовi роботи. Із зернобобових культур останнiми висаджували горох i квасолю «пiшу» (стелилася по землi) або «тичну» (вилася по тичцi).

На добре пiдготовлених грядках господиня сiяла мак, петрушку, столовi буряки, крiп тощо, пiсля чого граблями заглиблювала в грунт. Кожна iз цих культур, крiм капусти, яку культивували бiльше iнших, мала свою грядку.

Агрофiзична форма догляду за сiльськогосподарськими культурами передбачала бiлякореневе спушування грунту з одночасним пiдсiканням сапою бур’янiв та прополюванням.

Другим етапом догляду за картоплею було ii пiдгортання, яке проводили з обох бокiв рядка.

Просапували також городнi культури i кукурудзу. Посаджену кукурудзу за мотикою просапували один раз, а посiяну – двiчi. Перший раз прорiджували («ретезували»), другий – спушували. У с. Бiлi Ослави Надвiрнянського р-ну за другим разом «пiдгрiбали» землю навколо стебла, добиваючись цим змiцнення опiрностi його вiтрам i збiльшення площi прийому пiдживлення.

Прополювали всi стеблоростучi, городнi i навiть просапнi культури. Городину i льон пололи двiчi, стручковi i коноплi – один раз. Із дiлянок колоскових виривали тiльки бур’яни. Це була винятково жiноча робота.

Поля i городи, якi прилягали до лiсу, охороняли вiд диких звiрiв, кабанiв, ведмедiв, городину – вiд домашньоi птицi. Проти птахiв встановлювали на городi пугала («опуди») – хрест iз патикiв, на який надiвали подертий одяг [8, с.

166–167].

Збирання врожаю було однiею з найважливiших хлiборобських праць. Селяни уважно стежили за спiлiстю зерна. Збiр зернових тут, як i на рештi територii Украiнських Карпат, проводили в серпнi i вiдповiдно до iх дозрiвання. Першим жали озиме жито, останнiми – яре жито i овес.

Серпи були спочатку ковальськi, а пiзнiше – фабричнi, з зубцями («назубленi»). Серпи ковальськоi роботи – гладкi, iх клепали на бабцi, як коси.