Весела наука

Я безнастанно отримую той самий досвiд, i я щоразу чиню йому опiр, не бажаючи вiрити у те, на що повсякдень наштовхуюся лобом: переважнiй бiльшостi бракуе iнтелектуальноi совiстi; менi часто здаеться, що з такою вимогою навiть у густо заселених мiстах маеш почуватися самотнiм, як у пустелi. Усi дивляться на тебе здивованими очима i далi послуговуються власними терезами, називаючи оце добром, а оте – злом, i нiхто не почервонiе з сорому, якщо зауважиш, що гирьки не вiдповiдають заявленiй масi; твоi сумнiви навiть не викликають обурення – з тебе, либонь, просто посмiються.

Я хочу сказати, що переважнiй бiльшостi не видаеться ганебним вiрити у те чи те i вiдповiдно до цього жити, не беручи до уваги найсвiжiшi i найнадiйнiшi аргументи «за» i «проти» i взагалi не переймаючись жодними аргументами; найбiльш обдарованi чоловiки i найблагороднiшi жiнки досi належать до цiеi «переважноi бiльшостi з них». Та, як на мене, що важить доброта, витонченiсть i генiальнiсть, коли особа, надiлена цими чеснотами, млява у почуттях i судженнях, коли прагнення до визначеностi не е для неi найпотаемнiшим бажанням i найглибшою потребою – тим, що вiддiляе вищi особистостi вiд людцiв! Я вiдзначав ненависть до розуму в деяких благочестивих людей i бував за це вдячний iм – принаймнi, вони тим виявляли лихе iнтелектуальне сумлiння! Але стояти посеред цього rerum concordia discors[11 - Rerum concordia discors (лат. ) – гармонiя суперечностей, узгодженiсть через суперечностi.] i всiеi дивовижноi невизначеностi й неоднозначностi iснування i не ставити питань, не тремтiти вiд жадання i захвату допитування як такого, навiть не вiдчувати ненависти до допитувача, а тiльки мляво з нього кпити – оце я вважаю ганебним, i саме цього вiдчуття я насамперед шукаю у всiх i кожного – якесь навiженство переконуе мене безнастанно, що кожна особа – як особистiсть – мае таке вiдчуття.

Таким е мiй штиб несправедливости.

3

Шляхетне i тривiяльне. Тривiяльним особам усi шляхетнi, великодушнi почуття видаються недоречними, а тому насамперед неймовiрними: почувши про щось таке, вони клiпають очима, кажуть: «За цим, либонь, ховаеться якась велика вигода, тут дiло нечисте».

Вони пiдозрiливо ставляться до шляхетностi, вбачаючи у нiй пошуки переваг кружним шляхом. Якщо ж вони наочно переконаються у вiдсутностi корисливих намiрiв i прихованих вигiд, то вважатимуть шляхетну особу такою собi дурепою: зневажають таку в ii радощах i насмiхаються з блиску ii очей.