Весела наука

Це кохання до жiнки, яка викликае у нас сумнiви… Однак принаднiсть усього проблемного, втiха з невiдомого для духовних, одухотворених людей е такою великою, що радiсть ii пiдноситься слiпучим сяйвом над усiлякою потребою у проблемах, над будь-якою небезпекою непевностi, ба, навiть, над ревнощами коханця. Нам вiдоме нове щастя…

4

Нарештi, щоб не обминути найiстотнiше, з такоi прiрви, з такоi серйозноi недуги, з виру хворобливоi пiдозрiливости виходиш новонародженим, скинувши стару шкiру, чутливiшим, уiдливiшим, з витонченiшим смаком до задоволення, з нiжнiшим язиком на все добре, з веселiшим вiдчуттям, з iншою i небезпечнiшою невиннiстю в радощах – бiльш дитячою i, водночас, незмiрно бiльш вишуканою, нiж будь-коли ранiше.

Ох, якою огидною видаеться вiдтак насолода, груба, тупа, сiра – насолода, як розумiють ii нашi «освiченi», нашi багатii та правителi! Як вiдразливо нам тепер слухати ярмарковий тарарам, яким «освiчена публiка» й мешканцi великого мiста сьогоднi дозволяють силувати себе – мистецтвом, книжками й музикою задля «духовних задоволень», за допомогою спiритичного питва! Як нинi дере нам вуха театральна крикнява пристрастi, якими чужими стали на наш теперiшнiй смак романтичний розгардiяш i чуттева ремигачка, що iх так полюбляе освiчене бидло, з його прагненням до екзальтованого, закрученого, ексцентричного! Нi, якщо нам таки потрiбне мистецтво для одужання, це мае бути iнше мистецтво – глузливе, легке, швидкоплинне, божественно неспотворене, божественно витвiрне мистецтво, яке, подiбно до яскравого полум’я, пiдноситься у безмежне небо! Перш за все – мистецтво для художникiв, тiльки для художникiв! Зрештою, ми краще розумiемо, що перш за все потрiбнi веселощi, радiсть i веселощi, друзi моi! Я хочу це довести також як художник. Ми, знавцi, тепер надто добре дещо знаемо: о як ми зараз вчимося грунтовно забувати, не забагато знати, як художники! Що ж до нашого майбутнього, ми навряд чи опинимось на шляху тих египетських юнакiв, якi вночi прокрадаються у храми, обнiмають статуi i, безперечно, хочуть вiдкрити, розкрити та висвiтлити все, що, з поважноi причини, зберiгаеться прихованим. [4 - Алюзiя до сюжету, що лiг в основу широковiдомоi на той час балади Й.К.Ф. фон Шиллера Das verschleierte Bild zu Sais (у перекладi Ц. Бiлиловського – «Закритий образ у Саiсi»), згiдно з яким юнак гине у прагненнi здобути iстину, прокравшись у храм Ізiди i вiдкривши, попри заборону, обличчя статуi. (Тут i далi прим. пер.).