Тринадцятиканоння. Тексти, що створили цивілізацію

Однак робота з вiдновлення справжнього змiсту давнiх китайських трактатiв з того часу не припинялася i не припиняеться досi, а нею займалося багато видатних китайських вчених.

На основi усно переданих текстiв, що були записанi в II ст. до Р. Х. уведеним при Цiнь «уставним письмом» («лi шу»), сформувала свое вчення офiцiйно визнана «школа текстiв нового письма» («цзiнь вень цзi сюе»). Ця школа приписувала авторство «Шести канонiв» Конфуцiевi.

Особливе значення для цього iнтелектуального напрямку набув текст «Гун’ян чжуань» – тлумачення Гун’яна (V ст.

до Р. Х.) на «Чунь цю», в якому акцентувалося на прихованих алегоричних смислах тексту канону. Крiм того, «школа текстiв нового письма» широко використовувала «вториннi книги» («вей шу») – тексти, пристосованi для ворожiння за канонами.

Наприклад, школа вивчення «Ши цзiну» на територii князiвства Цi на основi «Чунь цю» розробила систему ворожiння, що застосовувалась для вдосконалення правлiння.

Цим же прославився перед iмператором У-дi згаданий вище видатний конфуцiанець тiеi епохи – Дун Чжуншу, який, як вважають, вмiв знайти в «Чунь цю» передбачення про подii майбутнього, пояснити те, що вiдбулося в минулому чи вiдбуваеться в теперiшньому.

Згаданим вище указом У-дi 136 р. до Р. Х. було затверджено тексти «П’яти канонiв» саме в редакцii «школи текстiв нового письма».

У I ст. до Р. Х. виникла також «школа текстiв старого письма» («гу вень цзiн сюе»), вчення якоi грунтувалось на текстах, записаних «дореформеним письмом» («да чжуань»).

За легендою, вона утворилась на основi корпусу збережених текстiв («Шу цзiн», «Лi цзи», «Лунь юй», «Сяо цзiн»), що нiбито були виявленi потомком Конфуцiя Кун Аньго (бл. 156 – бл. 74 рр. до Р. Х.) в стiнi пiд час перебудови будинку Конфуцiя. За iншою версiею – цi тексти знайшов правитель повiту Лу Гунь-ван.

Головну увагу ця школа придiляла тлумаченню «Гувень Шан шу» («Книга переказiв старого письма»), тобто «Шу цзiну», «Чжоу гуанi» («Чжоу лi») та «Цзо чжуанi» («Коментар Цзо [Цюмiна]» на «Чунь цю»), текстовi «Лунь юю» та коментаревi «Мао» на «Ши цзiн».

Послiдовники «школи текстiв старого письма» оголосили тексти «школи текстiв нового письма» ненадiйними та неповними. Натомiсть останнi оголосили тексти «школи текстiв старого письма» сфальсифiкованими.

«Школа текстiв старого письма» вважала своiм основоположником Чжоу-гуна (XI ст. до Р. Х.), а Конфуцiя – його послiдовником та бiльшою мiрою, iсториком.