Тринадцятиканоння. Тексти, що створили цивілізацію

Схоже, писемнiсть та грамотнiсть певною мiрою були поширенi в народi вже в тi часи, адже з «Чжоу лi» довiдуемося, що чжоуськi правителi вивiшували своi офiцiйнi повчання на загальний огляд – якби цi тексти нiхто не мiг прочитати, то такi дii не мали б практичного сенсу.

Пiд час розквiту «ста шкiл» були створенi першi авторськi тексти: «Лунь юй» («Обмiркованi висловлювання») – записанi та обробленi учнями висловлювання Конфуцiя (551–479 рр. до Р. Х.), «Дао де цзiн» («Книга про Шлях i Благодать») Лао-цзи (VII–VI ст.

до Р. Х.), «Чжуан-цзи» (IV–III ст. до Р. Х.), «Ле-цзи», «Мо-цзи», «Сунь-цзи», «Шань хай цзи» та iншi.

Назвемо кiлька iмен поважних фiлософiв, якi вiдiграли важливу роль у становленнi того чи того фiлософського напряму.

Першiсть, звiсно, слiд вiддати Конфуцiю (551–479 рр. до Р. Х.) – найвiдомiшому давньокитайському фiлософу, Вчителю китайського народу. Це iсторично цiлком достовiрна особа, його життевий та iнтелектуальний шлях докладно вивчено.

У «Лунь юi» («Обмiркованi висловлювання») Конфуцiя, часто цитуються «Шу цзiн» та «Ши цзiн», а цитованi висловлювання коментуе сам Вчитель – у такий спосiб цi доконфуцiанськi пам’ятки поступово конфуцiанiзувалися.

Мо-цзи (Мо Дi) (V ст. до Р. Х.) – перший самостiйний китайський мислитель. Вiн навчався в конфуцiанцiв, але пiзнiше оголосив, що порядок у державi мае грунтуватися на розумних началах, i порвав iз «традицiоналiзмом» своiх вчителiв.

Сюнь-цзи (бл.

313 – бл. 238 рр. до Р. Х.) – конфуцiанський вчений, на погляди якого суттево вплинуло легiстське вчення i вчення якого мало важливе значення для становлення iдеi китайськоi централiзованоi держави та центральноi ролi державних iнституцiй – зокрема правителя.

Бурхлива та кривава епоха «Вiйн царств» (453–221 рр. до Р. Х.) завершилася об’еднанням Китаю пiд владою династii Цiнь (221–207 рр. до Р. Х.), у перiод правлiння якоi, iмовiрно, вiдбулося «знищення канонiв».

Пiсля остаточного завоювання iнших царств царством Цiнь у 221 р. до Р. Х. на iх територii за наказом правителя Ін Чжена (259–210 рр. до Р. Х.) були спорудженi кам’янi стели, де карбувалися новi легiстськi закони, в яких, однак, звучали i конфуцiанськi мотиви гуманностi та синiвськоi шанобливостi. А сам Ін Чжен пiсля об’еднання Китаю прийняв новий iмператорський титул – Цiнь Ши-хуандi (Божественний Владика, який вiдкривае еру Цiнь).