Лідери, що змінили світ

Саме завдяки Масариковi було викрито провокацiю австрiйських спецслужб, так звану «загребську справу», коли за звинуваченням у державнiй зрадi i шпигунствi було заарештовано 34 хорватськi i сербськi дiячi Австро-Угорщини. Напередоднi Першоi свiтовоi вiйни Масарик користувався таким авторитетом серед пiвденних слов’ян, що виступав посередником на сербсько-болгарських мiждержавних переговорах.

Вiйна Томаша-Гаррiга проти Франца-Йосифа

6 червня 1915 року, в день народження Яна Гуса, один утiкач iз рiдного краю, засуджений вдома до смертноi кари за державну зраду, офiцiйно оголосив у Женевi вiйну Австро-Угорськiй iмперii.

Вiд iменi чеського i словацького народiв, якi вiд цього дня проголошувалися стороною, що воювала на боцi Антанти. Цим утiкачем був, звичайно ж, Масарик.

Уже десь року 1907-го, як згадував потiм президент Чехословаччини, вiн остаточно втратив вiру, що е хоч якась можливiсть перетворення Австро-Угорськоi монархii на федерацiю рiвноправних народiв, в якiй чехи могли б задовольнити своi нацiональнi iнтереси.

Вiдтодi вiн робив ставку лише на знищення Дунайськоi монархii i здобуття чехами та словаками повноi незалежностi.

Пiсля початку вiйни Масарик побачив, як неохоче чеськi вояки йдуть на фронт, як пiдкреслюють свое категоричне небажання воювати проти братiв-слов’ян з Росii та Сербii. «Я вiдчував, що нашi вояки вже роблять те, що ми проголошували, до чого iх закликали, чого вчили перед вiйною», – згадував Масарик. «І я просто був зобов’язаний ризикувати життям, так само, як це робив перший-лiпший наш воячок, переходячи на бiк росiян чи сербiв, аби не захищати спорохнявiлу, ворожу йому iмперiю».

Масарик i його учень Бенеш очолили антиавстрiйське пiдпiлля. А 17 грудня 1914 року Масарик, скориставшися своiм депутатським паспортом, виiхав до Італii.

Бiльшiсть чеських дiячiв, особливо правих, усi своi сподiвання на незалежнiсть покладали на братiв-слов’ян з Росii i чекали швидких перемог росiйськоi зброi над австрiйцями, вступу козакiв до Праги i вiдновлення Чеського королiвства на чолi з великим князем Нiколаем Нiколаевичем.

Тим бiльше, що захiднi союзники на початку вiйни схилялися до думки, що Австро-Угорщину пiсля перемоги треба все ж зберегти – хай i в «обрiзаному виглядi». Масарик же ставився до Росii iз мiшаними почуттями. Вiн досконало володiв росiйською мовою, багато разiв бував у Росii, спiлкувався з Левом Толстим i Максимом Горьким. За рiк до вiйни нiмецькою мовою було опублiковано його велику книгу «Росiя та Європа».