Лідери, що змінили світ

Не випадково, що першим пунктом вимог (чи побажань) громадян Фiнляндii, якi Маннергейм-прадiд привiз до росiйського iмператора, було затвердження шведськоi як единоi мови адмiнiстрацii i суду в новоствореному Великому князiвствi. Нацiональне фiнське вiдродження почалося лише в серединi XIX сторiччя, i першою реакцiею на це з боку шведськоi громади став випрошений в росiйського царя указ 1850 року, який забороняв видання книг фiнською мовою. Лише за рiк до народження майбутнього героя Зимовоi вiйни, у 1866 роцi, фiнськiй громадi вдалося запровадити у початкових сiльських школах викладання фiнською мовою нарiвнi зi шведською.

Нинi фiнськi патрiоти намагаються довести, що родини Маннергеймiв та Юлiнiв були двомовними, користувалися нарiвнi шведською i фiнською, проте це виглядае доволi сумнiвним. Принаймнi 1918 року, коли Маннергейм повернувся до Фiнляндii, вiн мав величезнi труднощi в спiлкуваннi фiнською та й потiм, до самоi смертi, розмовляв першою державною мовою краiни з дуже помiтним акцентом, припускаючися багатьох помилок.

Як би там не було, середню освiту Маннергейм здобував шведською – i в Гельсiнському приватлiцеi (1874–1880), i в гiмназii в Гамiнi (1881–1882), i в Гамiнському кадетському корпусi (1882–1886). З кадетського корпусу майбутнього маршала було з ганьбою виключено за численнi порушення дисциплiни. Лише наступного року вiн екстерном склав випускнi iспити у Гельсiнському приватлiцеi i, отримавши атестат про середню освiту, зробив другу спробу вiйськовоi кар’ери.

Хоча ще 1878 року в складi росiйськоi армii було створено окремi збройнi сили автономноi Фiнляндii, молодий аристократ не горiв бажанням служити в цьому провiнцiйному корпусi. 1887 року двадцятирiчний Маннергейм вступив до одного з найпривiлейованiших юнкерських училищ Росii – Миколаiвського кавалерiйського в Санкт-Петербурзi. Так розпочалася його тридцятирiчна вiйськова служба в iмперськiй армii.

У Санкт-Петербурзi юнкер вже не бешкетував i через два роки з вiдзнакою закiнчив училище, отримавши звання корнета.

Прослуживши два роки в Польщi, Маннергейм 1891 року повернувся до Петербурга i став корнетом Лейб-гвардii Їi Імператорськоi Величностi Кiнногвардiйського полку – одного з найпривiлейованiших полкiв росiйськоi гвардii. Наступного року вiн одружився з Анастасiею, дочкою генерал-майора вiд кавалерii Нiколая Арапова i мав з нею двох дочок – Анастасiю та Софiю.