Лідери, що змінили світ

Вона мусить мати надзвичайну широту поглядiв i бути здатною входити в найменшi дрiбницi, мати вдалий досвiд реального державного управлiння i разом з тим бути високоморальною особистiстю, бути знаною в усiй Європi i водночас не наразитися анi англiйцям, анi румунам, анi французам, анi шведам. Такоi людини просто немае i не може бути». – «Як немае? – щиро здивувався Шоу. – А Масарик?»

І звiдкiля ти такий взявся?

Томаш Масарик народився 7 березня 1850 року в селi Годонiн на крайньому пiвденному сходi Моравii, коло самого кордону iз Словаччиною, що була тодi частиною Угорщини.

Хоча його рiдна околиця належала до однiеi iз земель «корони святого Вацлава», тобто чеських, населяли ii переважно словаки, вона так i звалася – Моравська Словаччина. Сам Масарик через багато рокiв писав: «Думаю, що я – чистокровний словак, як за батьковою лiнiею, так i за материною, без жодноi домiшки нiмецькоi чи угорськоi. Втiм, я не цiлком упевнений у цьому, – додав вiн iз скептицизмом справжнього вченого.  – Адже селяни не вивчають своiх родоводiв». Хоча Йозефа Масарика не можна було назвати навiть селянином – вiн не мав анi власноi землi, анi хати. Замолоду наймитував у багатих господарiв, а на час народження свого старшого – Томаша – був кучером у цiсарському маетку в Годонiнi. Там, у «службовiй квартирi» кучера – маленькiй сiльськiй хатi (до того ж чужiй) i народився майбутнiй «визволитель Чехословаччини». Батько Масарика нiколи не ходив до школи i ледве умiв читати. Але мав гордий i незалежний характер, не боявся заперечувати панам управителям. Може через це його постiйно переводили з одного маетку до iншого. Вже через три роки пiсля народження Томаша родина переiхала до Мутенiц, тодi знову до Годонiна, тодi до Чейковiц, потiм до Чейча. Але всi тi села лежали в тiй самiй Моравськiй Словаччинi, за кiлька чи кiльканадцять кiлометрiв одне вiд одного.

«Батько був здiбний, але простий чоловiк, голова в домi була матуся», – згадував Масарик. Тереза Масарикова (в дiвоцтвi Кропачкова) побачила замолоду досить свiту i побувала в найдобiрнiшому товариствi – кiлька рокiв була кухаркою в Годонiнi, покоiвкою у Вiднi.

Їi рiдне село Густопеча було цiлком онiмечене, отож говорила i читала вона виключно нiмецькою. Лише в глибокiй старостi, коли всi ii сини (а Масарик мав двох молодших братiв) стали видатними дiячами чеського нацiонального руху, вона при зустрiчах почала вiдповiдати iм поганою словацькою мовою.