Гендерне тяжіння: виклики та рішення

І можна загалом говорити про фiлософсько-правову й теоретико-правову неувагу до проблеми прав жiнок.

В принципi, певну логiку тут можна зрозумiти. «Права жiнок» як категорiя та феномен не могли з’явитися ранiше за концепцiю «прав людини».

Звичайно, згадки про iдеi щодо вольностей (але не прав) людини можна знайти i в працях давньогрецьких iсторикiв та мислителiв, китайських фiлософiв та iн. Але в iхнiх поглядах нема головного, що характеризуе «права людини» в iхньому нинiшньому повному тлумаченнi, – iдеi свободи та рiвноправностi[3 - Бернс Г.

Уестон. Права людини // Права людини: Концепцii, пiдходи, реалiзацiя / За ред. Б. Зiзiк. – К.: Вид-во «Ай Бi», 2003. – С. 13.]. Бiльше того, концепцiя «прав людини» загалом тривалий час розвивалася винятково як концепцiя «прав чоловiка», та ще й обтяжена майновим цензом та соцiальним походженням.

Коли французька Декларацiя прав людини та громадянина вiд 26 серпня 1789 року проголошувала, що «всi люди народжуються вiльними та рiвними у своiх правах», то на увазi мала лише чоловiкiв.

У вiдповiдь на це французька письменниця та полiтична дiячка Олiмпiя де Гуж написала в 1791 роцi «Декларацiю прав жiнки та громадянки». Але рiвностi в правах з чоловiками досягла лише в тому, що була страчена поряд iз ними на гiльйотинi. «Жiнка може зiйти на ешафот, вiдповiдно, вона може зiйти й на трибуну», – казала вона.

Наприкiнцi XVIII – на початку ХІХ столiть поняття «права жiнок» не мало сучасного змiсту. Хоча роботи вже згаданоi Олiмпii де Гуж та англiйськоi письменницi, фiлософа та фемiнiстки Мерi Уолстоункрафт можна вважати суттевим пiдгрунтям сучасноi концепцii прав жiнок.

Вагомий внесок в обгрунтування необхiдностi жiночого визволення зробив англiйський мислитель та полiтичний дiяч Джон Стюарт Мiлль. Його погляди на питання жiночоi рiвноправностi викладено в есе «Поневолення жiнки» (1861 рiк).

У ньому вiн пiддав критицi принцип «споконвiчного пiдпорядкування однiеi статi iншiй» як несправедливого у своему пiдгрунтi як «однiеi з «основних перешкод на шляху людства до досконалостi».

Цей принцип вiн пропонував замiнити на «iдеальну рiвнiсть», що не припускае нiякоi влади або привiлеiв для жодноi зi сторiн, так само як i визнання неспроможностi якоiсь iз них».

Водночас, Джон Стюарт Мiлль зауважував, що влада «чоловiкiв над жiнками не схожа на всi iншi види влади, тому що… сприймаеться добровiльно, жiнки не виказують скарг»[4 - Мiлль Д. С. Поневолення жiнки. – К., 2002.].