Гендерне тяжіння: виклики та рішення

У Мiжнародному пактi про соцiальнi, економiчнi та культурнi права (1966 рiк) проголошуеться рiвнiсть громадян у будь-якiй сферi життя незалежно вiд вiку, статi, кольору шкiри.

Ухвалення Європейськоi конвенцii про захист прав людини та основних свобод, Декларацii про лiквiдацiю дискримiнацii щодо жiнок, а згодом i Конвенцii ООН про лiквiдацiю всiх форм дискримiнацii щодо жiнок, напрацювання документiв Всесвiтнiх конференцiй ООН зi становища жiнок, якi проходили в Мехiко (1975 рiк), Копенгагенi (1980 рiк), Найробi (1985 рiк), вимагало вiд мiжнародного спiвтовариства визнання прав жiнок як прав людини.

У 1993 роцi на Вiденськiй конференцii з прав людини було пiдтверджено принципи прав жiнок. 171 держава погодилася з висновками конференцii («Вiденська декларацiя i програма дiй»), в яких iдеться про те, що «права жiнок е невiд’емною складовою i неподiльною частиною загальних прав людини. Повна i рiвна участь жiнок у полiтичному, громадському, економiчному, суспiльному i культурному життi на нацiональному, регiональному i мiжнародному рiвнях, а також лiквiдацiя всiх форм дискримiнацii за ознакою статi е першочерговими цiлями мiжнародного спiвтовариства»[5 - Викорiнення насильства стосовно жiнок: Мiжнар.

документи. – К., 1999. – С. 18.].

Існувала та продовжуе iснувати точка зору, яка обмежуе права людини лише громадською сферою. За такого пiдходу сiмейнi вiдносини, в тому числi сiмейне насильство, розглядалися як проблеми, що перебувають за межами прав людини.

Щоправда, перемiг iнший пiдхiд: насильство у приватнiй сферi визнано порушенням прав людини, яких також треба дотримуватися, i держава мае це контролювати.

На мiжнародному рiвнi було визнано головну фемiнiстську вимогу – «зруйнувати розмежування на громадське/приватне та поширити права людини на стосунки мiж окремими особами»[6 - Бремс Е. Вороги чи союзники? Фемiнiзм та культурний релятивiзм як дисидентськi голоси в розмовi про права людини // Права людини: Концепцii, пiдходи, реалiзацiя / За ред.

Б. Зiзiк. – К.: Вид-во «Ай Бi», 2003. – С. 156.]. Тож тепер акти насильства над жiнками розглядаються як порушення прав людини, що знайшло пiдтвердження в документах i практицi Європейського суду з прав людини.

Дiм мае бути центром, але не кордоном життя жiнок.