Гендерне тяжіння: виклики та рішення

Концепт «рiвних прав та можливостей жiнок i чоловiкiв» посiв чiльне мiсце в правовому дискурсi мiжнародних i нацiональних документiв.

Однак дискусii навколо розумiння поняття «рiвнiсть» у становищi статей у суспiльствi тривають i досi.

А справдi, що означае рiвнiсть, якщо люди е рiзними?

Як поеднати категорii рiвностi та вiдмiнностi, як застосувати iх у правовому полi для подолання будь-якоi дискримiнацii?

Тут доречно згадати концепцiю французького теоретика лiбералiзму Алексiса де Токвiля, який видiляв два рiзновиди посттрадицiйного суспiльства.

Насамперед, це «демократiя свободи» – демократичного розвитку суспiльства, який базуеться на принципах конкуренцii людей в економiцi та iнших сферах суспiльного життя, що приводить до нерiвних результатiв серед рiзних людей i до успiху найпiдприемливiших (рiвнiсть можливостей). Другий – це «демократiя рiвностi» – напрям демократичного розвитку суспiльства, який базуеться на принципах певного обмеження свободи, вiльноi конкуренцii та намагання втиснути нерiвних за власною природою людей у единi рiвнi рамки (рiвнiсть результату).

То що ж ми маемо?

Рiвнiсть у багатьох випадках розглядають як рiвнiсть перед законом. І вважають при цьому, що закони, якi не передбачають рiзницi мiж людьми, одночасно грунтуються на iдеях рiвностi. Тож надання цiлям формальноi рiвностi полiтичних i правових переваг у демократичних системах створюе водночас i ресурси, i проблеми.

Не всi люди мають однаковi можливостi, i для забезпечення реальноi рiвностi необхiдно враховувати рiзнi умови рiзних груп людей.

Для того щоб забезпечити рiвнiсть результату, полiтика повинна бути спроможною лiквiдувати перешкоди, якi може спричинити попередня дискримiнацiя.

Такi моделi грунтуються на усвiдомленнi, що для забезпечення рiвностi замало лише законодавчих настанов iз цього питання. Таким чином, знову повертаемося до питання взаемовiдносин у рамках опозицii «рiвнiсть – вiдмiнностi», якi концептуалiзовано в термiнах симетристського та асиметристського пiдходiв до гендерних вiдмiнностей[18 - Littleton А.

Reconstructing Sexual Equality. California Law Review, 75 (1987): 279—337.].

Прихильники симетристського пiдходу виправдовують гендерно нейтральнi типи полiтики, базуючись на трьох теоретичних позицiях: асимiляцiонiзму, андрогiнii, безгендерностi. Також е пропозицii запровадити й четверту позицiю – «врахування рiзноманiтностi»[19 - Vogel L. Mothers on the Job: Maternity Policy in the U.S. Workplace. – New Brunswick, N.J.