Гендерне тяжіння: виклики та рішення

На «сестринських» резолюцiях Ради Безпеки ООН, якi розкривали та поглиблювали змiст Резолюцii 1325, хотiлося б зупинитися окремо.

Резолюцiя 1820 (2008 рiк) засуджуе сексуальне насильство як знаряддя вiйни i оголошуе згвалтування та iншi форми сексуального насильства военними злочинами. Вона наголошуе на посиленнi запобiгання гендерно зумовленому насильству, превенцii випадкiв насильства, якi скоюють представники сил з пiдтримання миру (вiйськовi), та зобов’язуе Генерального Секретаря ООН презентувати щорiчнi звiти про iмплементацiю Резолюцii 1325.

Резолюцiя 1888 (2009 рiк) указуе мiсiям з пiдтримання миру на необхiднiсть робити все для запобiгання сексуальному насильству та реагування на нього. Вона спонукала до запровадження посади Спецiального представника з питань сексуального насильства в умовах збройного конфлiкту та створення експертноi групи, яка працювала над зменшенням гендерно зумовленого насильства. Щорiчнi звiти визнано обов’язковими.

Резолюцiя 1889 (2009 рiк) наголошуе на необхiдностi розширення участi жiнок у мирних процесах i на вимогах до Генерального Секретаря розробити Стратегiю щодо iмплементацii положень Резолюцii 1325 та глобальнi iндикатори для вiдстеження ii реалiзацii. Ця «сестринська» резолюцiя також передбачае заснування посад радниць iз захисту жiнок у складi миротворчих мiсiй.

Резолюцiя 1960 (2010 рiк) спрямована на припинення безкарностi за сексуальне насильство у збройних конфлiктах.

Вона закликае Генерального Секретаря «назвати й присоромити» збройнi групи, якi чинять сексуальне насильство, та передбачити санкцii для стримування конфлiктiв, пов’язаних iз сексуальним насильством.

Резолюцiю 2106 (2013 рiк) ухвалено для боротьби з безкарнiстю щодо сексуального насильства у збройних конфлiктах i реалiзацii попереднiх резолюцiй. Вона визнае, що сексуальне насильство в конфлiктi також може впливати на чоловiкiв i хлопчикiв, на всю громаду – як травма, якоi сексуальне насильство може завдати.

В нiй ще раз наголошувалося на необхiдностi швидкого реагування на випадки сексуального насильства в умовах збройних конфлiктiв, iшлося про створення спецiальних фондiв та реабiлiтацiйних програм для постраждалих вiд насильства, пiдкреслювалась спецiальна роль гендерних радникiв, мiжнародних та громадських органiзацiй у реабiлiтацii та превенцii.