Філософія грошей

Тим самим вартiсть обох мiнових предметiв стае спiвмiрною одна однiй у цiлком iншому сенсi, нiж коли такий розклад певного мiнового об’екта не увиразнював за вартiстю обох iх у силу однiеi й тiеi ж едностi. В обмiнi на грошi ця комбiнацiя доведена тiльки до ii найвищоi форми, грошi становлять такий подiльний мiновий об’ект, чия еднiсть виявляеться сумiрною для вартостi будь-якого абияк неподiльного еквiвалентного об’екта i тим самим полегшуе (або i припускае) вiдокремлення абстрактноi вартостi в ньому вiд ii прив’язаностi до його конкретно-спецiального змiсту.

Взаемна вiдноснiсть господарських об’ектiв, що ii психологiчно важче впiзнати при обмiнi неподiльними одиницями – бо тут кожен об’ект так би мовити володiе в собi цiльною вартiстю, – бiльше проступае через зведення до якогось спiльного знаменника вартостi, тож найбiльше – до грошей.

Ранiше ми бачили, що тiльки вiдноснiсть створюе вартiсть об’ектiв в об’ективному сенсi, бо тiльки вона ставить речi на певну дистанцiю до суб’екта.

І для обох цих визначень грошi являють собою апогей i утiлення, наново доводячи цим свiй взаемозв’язок. Позаяк грошi нiколи не можуть споживатися безпосередньо (винятки, що мають бути викладенi пiзнiше, заперечують iхню властиву сутнiсть!), самi вони уникають будь-якого суб’ективного вiдношення; потойбiчне суб’екта, що взагалi репрезентуе господарськi вiдносини [Verkehr], упредметнене в них, а тому вони i сформували в собi щодо усяких iхнiх змiстiв найбiльш доцiльнi узанцii [sachlichsten Usancen], найбiльш логiчнi, суто математичнi норми, абсолютну свободу вiдносно особистiсного. Позаяк вони суто засiб для властиво засвоюваних об’ектiв, за своею внутрiшньою сутнiстю вони перебувають на неусувнiй дистанцii до бажаючого i споживаючого «Я»; а оскiльки вони суть неодмiнний засiб, що перемiщаеться мiж цим «Я» i об’ектами, вони i iх вiдсувають на дистанцiю до нас; правда, вони знову скасовують ii, але, роблячи це i передаючи тi об’екти суб’ективному використанню, вони якраз позбавляють iх об’ективно господарського космосу. Вiдстань, яка вiддалила суб’ективне й об’ективне з iхньоi початковоi едностi, так би мовити тiлесно постала в грошах – тимчасом як, з iншого боку, iхнiй сенс, домiрно вище розглянутiй кореляцii дистанцii й близькостi, полягае в тому, щоб наближувати до нас iще недосяжне.