Філософія грошей

Повна зрiвноваженiсть усяких зрушень i випадкових нерiвномiрностей в утвореннi цiни припущена в тому разi, якщо в сферi обмiну «грошi-товари» будь-який товар так вiдносився до своеi цiни, як усi економiчно дiевi в даний момент товари – до всiх дiевих у даний момент грошей. При цьому цiлковито не вагомо, чи мае це останне [вiдношення] якусь поняттеву, якiсну спорiдненiсть з iншим. Отже, якщо якийсь товар коштуе 20 m, то це е 1/n грошового запасу взагалi; тобто, за вартiстю вiн становить 1/n запасу благ узагалi.

Через це опосередкування 20 m можуть уповнi вимiрювати його, хоча загалом вони вповнi вiдмiннi вiд нього; при цьому знов i знов потрiбно наголосити, що припущення простого вiдношення мiж усiма товарами i всiма грiшми е цiлком попереднiм, грубим i схематичним. Те, що товар i його мiрило мусять мати однакову сутнiсть, становило б слушну вимогу, якби одиничний товар можна було безпосередньо прирiвняти до певноi грошовоi вартостi [Geldwert]. Але суто для цiлей обмiну i для оцiнки вартостi треба визначати спiввiдношення рiзних (вiдповiдно, всiх) товарiв мiж собою (отже, результат дiлення одиничних товарiв на усi iншi) i прирiвнювати до суми грошей, себто до вiдповiдноi частки дiевого грошового запасу; i для цього потрiбна лише яка-небудь чисельно визначувана величина. Якщо товар n так спiввiдноситься iз сумою А всiх продажних товарiв, як грошовi одиницi а спiввiдносяться iз сумою B всiх наявних грошових одиниць, то економiчна вартiсть n виражена завдяки a/B. Той факт, що цього здебiльшого не уявляють таким чином, полягае в тiм, що В так само, як i А, цiлковито самозрозумiлi – бо iхнi змiни не легко сприймаються нами, – а тому окремо зовсiм не усвiдомлюються в своiй функцii як знаменники; те, що нас цiкавить в одиничному випадку, е виключно чисельники n i a. Через це могло постати уявлення, немовби n i a самi по собi i для себе, безпосередньо й абсолютно вiдповiдають одне одному, для чого вони, зрозумiло, мусили би бути однаковою сутнiстю. Те, що той загальний чинник, що обгрунтовуе вiдношення взагалi, потрапив у забуття, або ж впливав лише фактично, а не свiдомо, був би прикладом для однiеi з найбiльш докорiнних рис людськоi природи. Обмежена спроможнiсть сприймання нашоi свiдомостi, з одного боку, i доцiльнiсть у заощадженнi зусиль ii застосування, з iншого – спричиняють до того, що з незлiченних аспектiв i визначень певного об’екта iнтересу до уваги дiйсно береться завжди лише незначне число.