Філософія грошей

Наскiльки всi стосунки мiж людьми взагалi тримаються на особливих умовах, якi привносить кожен одинець, настiльки ж вони стають фактично дiйсними в свiй визначений спосiб лише через те, що крiм них самозрозумiло наявними е певнi цiлком загальнолюдськi факти i передумови i вони утворюють нiби загальний знаменник, до якого тi iндивiдуальнi вiдмiнностi виступають визначальними чисельниками i тiльки так витворюють тотальнiсть стосунку. Цiлком такий самий психологiчний стосунок може iснувати i вiдносно грошовоi цiни [Geldpreis].

Прирiвнювання мiж вартiстю певного товару i вартiстю певноi грошовоi суми означае не рiвняння мiж простими чинниками, а пропорцiю, тобто рiвнiсть двох дробiв, знаменник яких постае, з одного боку, сумою всiх товарiв, а, з iншого боку, сумою всiх грошей – звичайно, i те, й iнше ще потребуе значних детермiнацiй – певноi господарськоi сфери. Рiвнянням вона стае через те, що обидвi цi суми встановлюються як еквiвалентнi одна однiй з практичних пiдстав a priori; або, точнiше: практичний стосунок, в якому ми орудуемо обома категорiями, в теоретичнiй свiдомостi вiдображаеться у формi еквiвалентностi. Проте, оскiльки це являе собою загальне обгрунтування всiх рiвнянь мiж одиничними товарами й одиничними цiнами, то вона не усвiдомлюеться, а утворюе несвiдомо сприяючий чинник для тих одиничних членiв, едино якi викликають iнтерес, а тому едино усвiдомленi, чинник, без якого вони взагалi не мали б можливостi будь-якого вiдношення. Надзвичайна вагомiсть того абсолютного i фундаментального рiвняння була б так мало неймовiрною через його неусвiдомленiсть, ба якраз перетворювалася б на настiльки ймовiрне, як це вiдповiдно мае мiсце у наведених аналогiях.

Звiсно, за припущення якихось самих по собi безвартiсних грошей одинична грошова цiна зовсiм незв’язно перебувала б поряд iз тим товаром, вартiсть якого вона повинна виражати, якби розгляд обмежувався цими обома моментами; не можна було б знати, через що якийсь один об’ект, а не iнший, мав би зумовлювати цiлком визначену, вищу або нижчу цiну.

Але щойно у виглядi абсолютного припущення всього цього вiдношення сума всього продажного встановлюеться еквiвалентною сумi всiх грошей – у тому сенсi «суми», який мае бути розглянутий згодом, – то визначенiсть цiни кожного одиничного товару виявляеться просто дробом мiж його вартiстю й тiеi загальною вартiстю, яка повторюеться у формi дробу мiж його цiною i сукупною грошовою величиною.