Філософія грошей

Не лише для нашого почуття вимальовуеться певний рiзновид сполучностi мiж двома елементами, якi хоча й чужi один одному в iхнiй субстанцiйнiй безпосередностi, але iхнi вiдношення до третього i четвертого елемента однаковi; а саме завдяки цьому один iз них перетворюеться на фактор для вираховностi iншого. А тепер поглянемо далi: хоч би якими непорiвнянними були двi особи в своiх визначуваних властивостях, все ж вiдношення до якоiсь третьоi людини започатковують певну рiвнiсть мiж ними; щойно перша виявляе таку саму любов або ненависть, панування або покору стосовно третьоi, як друга стосовно якоiсь четвертоi, то цi вiдношення тут пiдпирають чужiсть для-себе-буття тих осiб якоюсь глибшою i суттевiшою рiвнiстю.

Нарештi, останнiй приклад. Досконалiсть найрiзноманiтнiших мистецьких творiв ми не могли б порiвнювати один з одним, iхнi вартостi не впорядковувалися б у зв’язок якоiсь iерархii, якби кожен не мав певного вiдношення до специфiчного iдеалу свого рiзновиду. Із проблеми, матерiалу, манери стилю будь-якого мистецького твору для нас виростае певна норма, i його дiйснiсть мае до неi вiдчутне вiдношення близькостi або вiддаленостi, яке, вочевидь, може бути однаковим або порiвнянним при найбiльшiй багатоманiтностi творiв. Завдяки цiй можливiй однаковостi такого вiдношення з одиничних, самих по собi цiлком чужих один одному творiв тiльки й постае естетичний свiт, якийсь точно припасований порядок, якесь iдеальне сполучення за вартiстю. І це поширюеться не лише на космос мистецтва; те, що з матерiалу наших iзольованих поцiнувань узагалi виникае сукупнiсть однакових або ступеневих значливостей, що навiть дисгармонiйне як таке вiдчуваеться лишень через вимогу одноманiтного порядку i внутрiшнього спiввiдношення вартостей мiж собою – цiею суттевою рисою наша картина свiту всюди завдячуе нашiй здатностi взаемно зважувати не лише двi речi, а й вiдношення двох речей до двох iнших та узагальнювати iх в едностi судження рiвностi або подiбностi. Грошi, як продукт цiеi фундаментальноi сили або форми нашого нутра [Inneren], являють собою не лише ii подальший приклад, а е так би мовити нiчим iншим, як ii чистим утiленням. Адже вартiсне спiввiдношення речей, яке мае реалiзовуватися в обмiнi, грошi можуть виражати тiльки так, що спiввiдношення одиничноi суми з якимось добутим знаменником е таким самим, яке iснуе мiж вiдповiдним сумi товаром i сукупнiстю товарiв, що враховуються для обмiну.