Філософія грошей

Значення грошей виражати вiдноснi вартостi товарiв, згiдно з нашими вище викладеними мiркуваннями, цiлком незалежне вiд якоiсь власноi вартостi, що наявна в них самих; так само, як байдуже для шкали для вимiрювання просторових величин, чи ii склад iз залiза, дерева або скла, оскiльки враховуеться лише вiдношення ii частин одна до одноi, вiдповiдно, до якоiсь третьоi величини, так само та шкала, яка пропонуе грошi для визначення вартостей, не мае нiчого спiльного з характером iхньоi субстанцii. У цьому своему iдеальному значеннi як масштабi й виразi для вартостi товарiв вони залишилися зовсiм незмiнними, тимчасом як у виглядi промiжних товарiв, засобiв для зберiгання i транспортування вартостi вони почасти змiнили свiй характер, почасти збираються змiнювати його ще далi: iз форми безпосередностi й субстанцiальностi, в якiй вони спершу виконували цi зобов’язання, грошi переходять в iдеальну форму, тобто, вони виконують своi дii як сама лише iдея, що пов’язуеться iз яким-небудь представницьким символом.

Тим самим розвиток грошей, мабуть, упорядковуеться в глибоку тенденцiю культури. Рiзнi культурнi шари можна характеризувати вiдповiдно до того, якою мiрою i в яких пунктах вони мають безпосередне вiдношення до предметiв своiх iнтересiв, i, з iншого боку, де вони послуговуються опосередкуванням символами. Наприклад, чи сповнюються релiгiйнi потреби символiчними службами i формулами або ж безпосереднiм звертанням iндивiдуума до свого Бога; чи виявляеться повага людей одне до одного в твердо встановленому схематизмi, що позначае взаемнi позицii за допомогою певних церемонiй, або ж у неформальнiй чемностi, вiдданостi й респектi; чи здiйснюються купiвлi, згоди, угоди через просте оголошення iхнiх змiстiв, або ж вони тiльки легалiзуються i завiряються зовнiшнiм символом церемонiальних дiй; чи звертаеться теоретичне пiзнання безпосередньо до чуттевоi дiйсностi, або ж воно мае до дiла з ii представництвом через загальнi поняття i метафiзичнi чи мiтологiчнi символи – все це належить до найбiльш докорiнних вiдмiнностей спрямувань життя.

Звiсно, цi вiдмiнностi не стiйкi; внутрiшня iсторiя людства радше показуе безперестанне пiднесення i зниження мiж ними [Auf- und Absteigen]; з одного боку, символiзацiя виростае iз реальностей, але водночас, як зустрiчний рух, символи постiйно розчиняються i редукуються до iхнього початкового субстрату. Я наведу лише один-единий приклад.