Філософія грошей

Із рiзноманiтних впливiв, з якими матерiали для грошей вливаються в нашi сфери цiлей, вони мусять приховувати всю решту, якщо iх вплив повинен з’являтися у формi грошей. В ту мить, коли вони розвивають свою практичну, естетичну або iншу вартiсть, вони уникають обiгу, вони вже не грошi. Всi iншi вартостi можна порiвнювати одна з одною й вимiнювати iх за мiрою iх величини корисностi, щоб засвоювати якраз останню; проте з цього ряду вповнi виступають грошi. Адже щойно iх застосували у тому самому сенсi, що й одержаний еквiвалент, вони бiльше не будуть грiшми.

Особливiй придатностi шляхетних металiв як матерiалу для грошей, можливо, сприяло те, що з будь-якого формування для iншоi мети вони надто легко можуть перетворюватися в грошову форму; а тому в кожну дану мить вони анiтрохи не стоять перед альтернативою: бути або грiшми, або прикрасою; iнакше висловившись: функцiонувати або як грошi, або як споживча вартiсть. Звiсно, либонь саме через це грошi знову залучаються в iншi категорii вартостi. Адже якщо я купую один метр дров, то я оцiнюю i iхню субстанцiю лише за тим, що вони можуть зробити для мене як паливо, а не за якимось iншим, скажiмо, крiм того ще можливим використанням. Однак у дiйсностi справи стоять зовсiм iнакше. Якщо стверджують, мовляв, вартiсть грошей полягае у вартостi iхньоi субстанцii, то це означае, що вона полягае в тих аспектах або силах цiеi субстанцii, згiдно з якими або iз якими вона якраз не е грошима. Безглуздя, яке, здаеться, тут мiститься, вказуе на те, що грошi не необхiдно потребують пiдтримки субстанцiй, якi «самi по собi», тобто в iнших вiдношеннях суть вартiснi, а достатньо того, якщо лише здатнiсть функцiонувати у виглядi грошей переноситься на яку-небудь зазвичай незначну субстанцiю. Потрiбно перевiрити, чи дозволяе така вiдмова вiд усiх тих функцiй вартостi, на яких засновують необхiдну вартiсть грошовоi субстанцii, по праву висновувати про можливiсть грошей, якi, мовляв, з самого початку е грошi i бiльше нiчого.

Тут iдеться про вкрай вагоме явище об’екта з багатьма функцiональними можливостями, з яких здiйснюватися може лише одна з них, вилучаючи iншi, а також iдеться про питання, як саме ця здiйснена можливiсть модифiкуеться в своему значеннi й своiй вартостi внаслiдок вiд ступання на заднiй план решти.

Заради шуканого розумiння, що спрямоване на спiвiснування рiзних можливостей, мабуть, можна пiдкреслити те, як ця послiдовнiсть багатоманiтних функцiй впливае, зрештою, на ту функцiю, що переживае iнших.