Філософія грошей

І, нарештi, найвирiшальнiший i найзагальнiший випадок цього типу, на якого мало зважають в силу того, що вiн глибоко включений у нашi фундаментальнi оцiнки. А саме, менi видаеться, нiби величезне число життевих змiстiв, привабливiстю яких ми насолоджуемося, рiвнем цiеi привабливостi завдячуе тiй обставинi, що заради них ми залишаемо невичерпаними незлiченнi шанси iнших насолод i того, що виявляе себе нам. Не лише в проходженнi-повз-одне-одного людей, в iх розходженнi пiсля короткого контакту, ба в цiлковитiй чужостi щодо незлiченноi кiлькостi людей, котрим ми i котрi нам могли б дати щось найвище – не лише в цьому самому по собi полягае королiвське марнотратство, розкута величнiсть iснування, а потойбiч цiеi власноi вартостi не-насолодження вiд нього випромiнюеться якась нова, збiльшена, сконцентрована привабливiсть на те, чим ми зараз дiйсно володiемо.

Те, що з незлiченних можливостей життя на дiйснiсть перетворилася саме ось ця, надае iй переможного тону, тiнi непозбавленоi, невикористаноi повноти життя утворюють ii трiумфальний супровiд. Навiть те, що дають людям, свою вартiсть для них часто добувае з того, що залишають у себе, ба рiшучо приховують вiд них. Дружня самовiддача, особливо комусь, хто у чомусь перебувае на нижчому рiвнi, втрачае для нього свою вартiсть, якщо вона надто значна, якщо занадто мало залишено для себе. Що бiльше вiдчувае обдарований, що ще щось мають для себе, чого йому не дають, то значливим для нього постае те, що йому взагалi не даеться, якась частка себе. І так, зрештою, стоять справи у значеннi наших учинкiв i нашоi творчостi для нас самих. Раптовi, обов’язковi вимоги часто навчають нас тому, що ми маемо обдарування i сили для завдань, що досi були найвiддаленiшими для нас, маемо енергiею, що назавжди залишилася б латентною, якби ii не викликала якась випадкова скрута. Це вказуе на те, що в кожнiй людинi крiм сил, якi вона виявляе, ще дрiмае невизначена множина iнших потенцiй, що, зрештою, з кожноi людини могло б стати багато чого iншого, нiж фактично стало. А якщо з цих багатьох можливостей життя дозволяе справджуватися лише дуже обмежене число, то воно тим бiльше виявляеться значливiшим й коштовнiшим, чим виразнiше ми вiдчуваемо, зi скiлькох можливостей воно являе собою вибiр, скiльки форм дiяльностi залишаються нерозвиненими i мусять передавати свою величину сили тим [багатьом можливостям], аби вони досягали розгортання.