Філософія грошей

Спочатку досить часто не звертали уваги на те, як багато з того, що на перший погляд видаеться суто однобiчно виконаною дiею, фактично включае взаемодiю: промовець здаеться для зiбрання единою постаттю, яка провадить i впливае, вчитель – для класу, журналiст – для своеi публiки; фактично кожен у такiй ситуацii вiдчувае визначальну i керiвну зворотну дiю на позiр суто пасивноi маси; для полiтичних партiй усюди залишаються чинними слова: «Я ваш ватажок, отож я мушу йти за вами»; ба, один видатний гiпнотизер нещодавно наголосив, мовляв, при гiпнотичному навiюваннi – вочевидь, у найбiльш вирiшальному випадку чистоi активностi, з одного боку, i при безумовнiй пасивностi [Beeinflu?heit], з iншого, – вiдбуваеться складно описувана дiя загiпнотизованого на гiпнотизера, без якоi ефект не був би досягнутий.

Але будь-яку взаемодiю потрiбно розглядати як певний обмiн: усяка розмова, усяка любов (навiть там, де на неi вiдповiдають iншими почуттями), усяка гра, усякий погляд на себе. І якщо, здаеться, iснуе вiдмiннiсть, нiби у взаемодii дають те, чого самi не мають, а в обмiнi лише те, чого мають, то це все ж виявляеться безгрунтовним. Справдi-бо, те, що здiйснюють у взаемодii, завжди може бути лише власною енергiею, вiддачею власноi субстанцii; i навпаки, обмiн вiдбуваеться не задля предмета, яким ранiше володiв iнший, а для власного емоцiйного рефлексу, яким ранiше не володiв iнший; бо ж сенс обмiну – сума вартостi пiсля нього бiльша, нiж сума вартостi перед ним – усе ж означае, що кожен дае iншому бiльше, нiж вiн сам володiв. Звiсно, взаемодiя е ширшим, а обмiн вужчим поняттями; правда, в людських стосунках перша з’являеться переважно в таких формах, якi дозволяють ii розглядати як обмiн. Наша природна доля, яка кожен день сполучае з безперервностi набуття i втрати, надходження i вiдтiкання змiстiв життя, одухотворяеться в обмiнi, свiдомо покладаючи одне з них замiсть iншого. Той самий духовно-синтетичний процес, який iз послiдовностi речей узагалi створюе «одне-поряд-з-iншим» i «одне-для-iншого», те саме «Я», яке, внутрiшньо пронизуючи чуттевi даностi, вбудовуе в них форму своеi власноi едностi – разом iз обмiном схопили той природно даний ритм нашого iснування i зорганiзували його елементи в осмислену пов’язанiсть. І якраз обмiн господарських вартостей найменше уникае забарвленостi жертви.