Філософія грошей

Тож винятково лише той факт, що об’ект вимiнюеться, тобто становить певну цiну i коштуе певну цiну, проводить цю межу, в рамцях своеi суб’ективноi величини вартостi визначае таку частину, з якою вiн вступае в обiг як об’ективний еквiвалент.

Не менш повчальне для нас iнше спостереження, а саме, що обмiн жодним чином не зумовлений передуючим уявленням об’ективноi рiвностi вартостi. Справдi, якщо придивитися, як обмiнюе дитина, iмпульсивна й, мабуть, також примiтивна людина, то вони вiддають яке-небудь довiльне майно за певний предмет, якого вони пристрасно бажають саме в цю мить, незалежно вiд того, чи загальна оцiнка, чи самi вони при спокiйному обмiрковуваннi вважають цiну занадто високою.

Це не суперечить домовленостi, нiби будь-який обмiн мусить бути вигiдним для свiдомостi суб’екта, i то через те, що вся ця акцiя суб’ективно перебувае ще потойбiч питання про рiвнiсть або нерiвнiсть об’ектiв обмiну. Це являе собою одну з тих рацiоналiстичних самозрозумiлостей, якi цiлковито непсихологiчнi: будь-якому обмiновi передувало зважування мiж жертвою i здобутком, та воно мусить привести принаймнi до якогось прирiвнювання iх обох. Сюди належить об’ективнiсть щодо власного бажання, яку зовсiм не виявляють тi вказанi душевнi настроi. Неосвiчений або збентежений розум [Geist] далеко не вiдмовляеться вiд миттевого увiнчання [Aufgipfelung] своiх iнтересiв для здiйснення порiвняння, якраз у теперiшнiй момент вiн волiе лише одного, i через це вiддача iншого зовсiм не постае вiдступом вiд жаданого задоволення, отже, зовсiм не цiною. З огляду на необдуманiсть, з якою дитячi, недосвiдченi, несамовитi iстоти засвоюють собi «за будь-яку цiну» саме це бажане, менi видаеться радше ймовiрним, що судження про рiвнiсть е тiльки результатом досвiду таких багатьох, здiйснених без будь-якого зважування змiн посiдача. Цiлком однобiчне, геть захоплююче дух бажання мусить заспокоiтися лишень через володiння, щоб узагалi допускати iншi об’екти до порiвняння з ним. Надзвичайна вiдстань виокремлення, яка iснуе в неосвiченому i не-опанованому дусi мiж його iнтересом у дану мить i всiма iншими уявленнями й оцiнками, спонукае обмiн, перш нiж справа дiйшла до судження про вартiсть, тобто про спiввiдношення рiзних величин бажання.