Філософія грошей

Отже, наскiльки мало можна вважати суто зумовленими, суб’ективно чи вiдносно iстинними остаточнi припущення завершеного пiзнання, настiльки ж можна i слiд уважати такими кожне одиничне припущення, яке трапляеться нам у даний момент як виповнення цiеi форми.

Те, що кожне уявлення iстинне тiльки у спiввiдношеннi з iншим, навiть якби iдеальна система пiзнання, яка, проте, перебувае для нас у нескiнченному, i мiстила вiдокремлену вiд цiеi зумовленостi iстину, – це, мабуть, характеризуе релятивiзм нашоi поведiнки, що аналогiчним чином значущий в iнших сферах.

Для людських усуспiльнень [Vergesellschaftungen], можливо, iснують норми практики, якi, спiзнанi надлюдським духом, могли б називатися абсолютним i вiчним правом. Воно мусило б бути юридичною causa sui[7 - Причина самоi себе (лат.).], тобто свою легiтимацiю мало б у самому собi, адже так само, як воно запозичувало б ii вiд якогось вищого нормування, так i це останне, а не те право, означало б абсолютний, значущий за всiх обставин правовий припис [Rechtsbestimmung]. Тепер, справдi, немае жодного змiсту закону, що мiг би висувати претензiю на вiчну незмiнюванiсть, а радше кожен змiст мае тiльки тимчасову значущiсть, яку йому дозволяють iсторичнi обставини та iхня змiна. І вiн набувае цiеi значущостi в тому разi, якщо саме його встановлення [Setzung] е вже легiтимним, а не довiльним, на пiдставi вже наперед iснуючоi правовоi норми, з якоi випливае усунення старого правового змiсту з тiею самою легальнiстю, як i його попередне iснування. Отже, кожен правовий лад мiстить у собi сили – i то не лише зовнiшнi, а й iдеально-правовi – для своеi власноi змiни, розширення або скасування, тож, наприклад, той закон, що його законодавство передае парламенту, спричиняе не тiльки легiтимнiсть закону A, який скасовуе виданий тим самим парламентом закон B, а й перетворюе його навiть на правовий акт, якщо парламент вiдмовляеться вiд своеi законодавчоi влади на користь iншоi iнстанцii. З iншого погляду це значить: кожен закон мае свое достоiнство як таке тiльки через його спiввiдношення з iншим законом, жоден не мае його через самого себе.