Філософія грошей

Якщо ми говоримо тепер про людину, мовляв, зберiгаючи життя й сприяючи життю вона дiе лише на пiдставi iстинних уявлень, а руйнiвно – на пiдставi хибних, то що555 iнше за своею сутнiстю повинна означати ця «iстина», яка для кожного надiленого свiдомiстю виду е змiстовно iншою i для жодного не постае вiдображенням речей самих по собi, нiж саме те уявлення, яке у зв’язку з усiею спецiальною органiзацiею, ii силами i потребами веде до корисних наслiдкiв? Початково вона не е корисною, позаяк вона iстинна, а навпаки: почесним титулом iстинного ми надiляемо тi уявлення, якi, дiевi в нас як сили або рухи, спонукають нас до корисноi поведiнки.

Тому iснуе стiльки принципово вiдмiнних iстин, скiльки iснуе принципово вiдмiнних органiзацiй i життевих запитiв. Та чуттева картина, що становить iстину для комахи, вочевидь, не була б такою для орла; адже якраз та сама картина, на пiдставi якоi комаха доцiльно дiе у зв’язку своiх внутрiшнiх i зовнiшнiх обставин, схиляла б орла у зв’язку його обставин до цiлком безглуздих i згубних дiй. Цi пiзнання зовсiм не позбавленi нормативноi непохитностi: так, будь-яка iстота, що уявляе, володiе принципово встановленою «iстиною», яку ii уявлення може схоплювати чи хибити в окремому випадку; закон тяжiння залишаеться «iстинний» незалежно вiд того, пiзнаемо ми його чи нi – попри те, що вiн був би не iстинним для iстот з iншими просторовим утворенням, категорiями мислення, числовими системами. Для нас «iстинний» змiст уявлення мае своерiдну структуру, вiн хоча повнiстю i залежний вiд нашоi iстоти – бо рiзниться вiд iнакше влаштованоi iстоти, – проте повнiстю незалежний вiд своеi фiзичноi реалiзацii у своiй вартостi iстинностi [Wahrheitswert]. Коли данi, з одного боку, iстота з ii конституцiею та ii потребами, а, з iншого – об’ективне буття, то е iдеально встановленим, що555 е iстина для цiеi iстоти. Оскiльки ця iстина означае найсприятливiшi для iстоти уявлення, то, виходячи з них, вiдбуваеться певний вiдбiр серед психологiчних процесiв iстоти: кориснi фiксуються звичайними шляхами селекцii та утворюють у своiх сукупностi «iстинний» свiт уявлень. І насправдi ми не маемо жодного iншого остаточного критерiю для iстини певного уявлення про суще, крiм того, що з розпочатих у зв’язку з нею дiй випливають бажанi наслiдки.