Філософія грошей

Вихiдний пункт ряду складають цiлком незамiннi вартостi, чия своерiднiсть, звiсно, легко згладжуеться внаслiдок аналогii з грошовим збалансуванням. Для бiльшостi того, чим ми володiемо, мае мiсце замiнник, принаймнi у найширшому сенсi слова, так що сукупна вартiсть наших засобiв для iснування залишалася тiею самою, якби ми одне втрачали i замiсть цього здобували iнше: евдемонiстичну суму можна втримати на тому самому рiвнi за допомогою дуже рiзних елементiв. Щоправда, цiеi взаемозамiнностi позбавленi певнi речi, i то – на чому тут лежить вага – не лише через ту мiру щастя, яку нам не могло надавати так само жодне iнше володiння, а в силу того, що вiдчуття вартостi пов’язано саме з цим iндивiдуальним утворенням, а не з почуттям щастя, що спiльне для нього й iнших утворень.

Тiльки хибний реалiзм понять, який оперуе iз загальним поняттям як iз повноцiнним представником одиничноi дiйсностi, запевняе нас, що вартостi речей ми вiдчуваемо за допомогою редукцii до якогось загального знаменника вартостi, за допомогою скерування до якогось осередку вартостi, в якому вони являють себе лише кiлькiсно вищими або нижчими, але в остаточнiй iнстанцii однорiдними вартостями. Радше досить часто ми оцiнюемо iндивiдуальне, бо волiемо саме цього i нiчого iншого, якому ми надаемо, мабуть, такоi самоi або вищоi величини значення щастя для нас. Витонченi способи вiдчуття дуже точно вiдрiзняють мiру почуття щастя, яку нам дае певне володiння, але через яку воно стае порiвнюваним i обмiнним з iншими, вiд його специфiчних визначеностей, що лежать потойбiч його евдемонiстичних наслiдкiв, визначеностей, внаслiдок яких те володiння для нас так само вартiсне i тому може бути тепер цiлком незаступним. Із невеликою модифiкацiею, втiм дуже показово це проступае тодi, коли особистi збудження або переживання надiлили предмет, сам по собi нерiдкiсний i заступний [fungibeln], незамiннiстю для нас. Через втрату такого предмета нас за жодних обставин не може втiшати вповнi однаковий екземпляр того самого роду – але набагато бiльше може це якийсь предмет [ein Gut], який належить зовсiм iншим якiсним i почуттевим комплексам, яке взагалi не нагадуе про нього i вiдхиляе будь-яке порiвняння з ним! Ця iндивiдуальна форма вартостi заперечуеться в тiй самiй мiрi, в якiй об’екти стають обмiнними, так що грошi, носiй i вираз взаемозамiнностi як такоi, е найбiльш неiндивiдуальним утворенням нашого практичного свiту.