100 важливих подій історії України

Особливо цiнним е те, що Нестор на сторiнках свого лiтопису змiг пов’язати iсторичнi подii, якi вiдбувалися на територii Киiвськоi Русi, з всесвiтньою iсторiею, наголосивши на важливостi ролi, що ii вiдiгравала Русь у розвитку цивiлiзацii. Лiтописець прославив народ Русi, грунтовно дослiдив ii багатовiкову iсторiю i напророчив краiнi славне майбутне. «Повiсть минулих лiт» являе собою головне, а у багатьох випадках – едине джерело з iсторii схiдних слов’ян i Киiвськоi Русi перших столiть нашоi ери.

Окрiм iсторичноi цiнностi, «Повiсть минулих лiт» мае й високi лiтературнi якостi, завдяки яким фiлологи й лiтературознавцi мають можливiсть вивчати прадавню украiнську мову.

«Повiсть минулих лiт» у Радзивiллiвському лiтописi

ПОЯВА ТЕРМІНУ «УКРАЇНА»

Вiдомо, що у давнину землi вiд «Сяну до Дону», як поетично iменуеться наша краiна, носили назву Киiвська Русь. Однак вже у XII сторiччi з’явився термiн, який використовуеться й у наш час. Це вiдбулось у 1187 роцi. Саме тодi в Іпатiiвському лiтописi вперше було надруковано слово «Украiна»:

«…и плакашася по нем всi переяславци… бе бо князь добр и крепок на рати… и о нем же Украина много постона…»

Цi рядки лiтопису пов’язанi зi смертю переяславського князя Володимира Глiбовича, який загинув пiд час походу на половцiв.

Зауважимо, що назва «Украiна» зустрiчаеться в Іпатiiвському списку не один раз. Лiтопис також мiстить розповiдь про князя Ростислава Берладника, який «завiтав до Украiни Галицькоi». Не суперечить Іпатiiвському списку i Галицько-Волинський лiтопис, який мiстить рядки про дiяльнiсть князя Данила Романовича Галицького:

«…забрав Берестiй, i Угровськ, i Верещин, i Столп’е, i Комов, i всю Украiну…»

Дослiдники протягом десяткiв рокiв вiдшукували у лiтописах пiдказки, як можна трактувати назву «Украiна».

Деякi з них дотримуються думки, що це синонiм слiв «князiвство» або «земля». Іншi стверджують, що так iменували прикордонну Переяславську землю. Орест Субтельний, наприклад, вважав, що слово «Украiна» означае географiчно Киiвське прикордоння. Інший iсторiограф, Вiталiй Скляренко, стверджуе, що буква «у» означае не «бiля», а «в серединi», тому недоцiльно трактувати «Украiну» як окраiну.

Бiльшоi популярностi назва «Украiна» набрала в часи, коли спадок Киiвськоi Русi увiйшов до складу Речi Посполитоi. З цього часу термiн зустрiчаеться в багатьох документах i листах. Тепер таку назву носила територiя Надднiпрянщини.