Вибрані твори

Ми повиннi дбати не про ту чи iншу систему, не про приналежнiсть до того чи iншого напряму, до тiеi чи iншоi фiлософськоi школи, а про наукову iстину та ii справжне обгрунтування; якщо ж хтось виступить проти цього i скаже, що це еклектизм, тодi йому спокiйно можна вiдповiсти, що тут iдеться не про назву, а про суть справи, i, чинячи так, ми не робимо нiчого такого, чого не робили б усi науки. А чи хтось назве еклектиком сучасного фiзика, бо вiн викладае одну дисциплiну за Ньютоном, другу – за Кеплером, третю – за Гальванi, а четверту – за Фарадеем i п’яту – за Бунзеном тощо? Мабуть, що нi.

Тому i нас вiн не мае права так називати.

Бо фiлософiя е такою ж наукою, таким же знанням, як i кожна iнша; ii метою е пошуки iстини, а iстина в кожному предметi е лише одна; жодна людина не здобула всiх iстин, але якщо хтось нам вкаже на неi в якомусь мiркуваннi, то ми з вдячнiстю ii приймемо. Наука не мае жодноi iншоi амбiцii, окрiм пошуку iстини; а шукаючи iстину, нiхто не захоче сам знайти усю iстину або приписати собi ii вiдкриття.

Якщо кожен, хто займаеться фiлософiею, перейметься ii науковим покликанням, тодi фiлософи вже не будуть дiлитися на напрями та пiднапрями, на прихильникiв рiзних систем i «системок», а, прагнучи спiльними засобами досягнути спiльноi мети, злагоджено крокуватимуть до iстини, шляхом ретельного дослiдження, не вивищуючись однi над одними, а пам’ятаючи слова: «Кого пiдкорила собi iстина, в того i цiлий свiт не розпалить марнославство» (Tomasz a Kempis, De initation Christi, L. III, XIV, 4).

    Переклад з польськоi Марата Вернiкова

Франц Брентано та iсторiя фiлософii

Описуючи iсторiю фiлософii, можна, як зазначив проф. Маурицiй Страшевський[1 - Maurycy Straszewski: Dzieje filozofii w zarysie. ^акiв, 1895. Т. I, с. 67 n.], чинити трояко, послуговуючись бiографiчним, критично-звiтним, або ж конструктивним методом. Бiографiчний метод формуе усвiдомлення iсторii фiлософii, засновуючи його на менш чи бiльш детальному ознайомленнi нас з особистостями, якi вплинули на розвиток фiлософських наук; критично-звiтний метод порiвнюе окремi погляди та фiлософськi системи, оцiнюючи iхню вiдносну або абсолютну вартiсть.

Нарештi, конструктивний метод займаеться виявленням законiв, якi керують розвитком фiлософii, i цей метод може бути апрiорним чи апостерiорним. Апрiорним е тодi, коли виходить iз певного, наперед прийнятого погляду на фiлософiю i вiдтворюе цiлiснiсть ii розвитку вiдповiдно до принципу, який встановлено a priori.