Вибрані твори

Наскiльки скептицизм у той час запанував в освiчених колах суспiльства показуе вiдоме запитання, яке поставив Пилат Ісусу Христу, коли останнiй заявив йому, що прийшов у свiт для того, аби свiдчити iстину. «Запитав його Пилат, мовиться у Святому Письмi, «Що е iстина?» Але настала реакцiя. Юдейськi платонiки, неопiфагорейцi та неоплатонiки будують невимовно смiливi системи, та при цьому зовсiм не покликаються на джерела, з яких звичайна наука повинна черпати свое знання, а отже, на досвiд, аксiоми та логiчнi висновки, але грунтують своi твердження на iнтуiцiях, якi переживають у станах екстазу i т.

п. Фiлософiя, отже, дiйшла до найглибшого занепаду; перестала бути наукою i перетворилася на щось невиразне, оманливе для себе та для iнших. антична фiлософiя завершуеться, пройшовши усi чотири етапи.

Народи, якi закладають iсторiю середнiх вiкiв, зi свiжими силами беруться до вирiшення фiлософських проблем, i то рiвно ж народи Заходу, як i араби. Керуючись здоровим iнстинктом як однi, так i другi бачать навчителем фiлософii Аристотеля, котрий видаеться iм тим «Сонцем», довкола якого обертаеться фiлософська праця декiлькох столiть.

Своеi вершини цей перший етап середньовiчноi фiлософii, доба ii розквiту та поступу, досягае в особi святого Томи Аквiнського. Сам той факт, що святий Тома, не знаючи грецькоi мови, на пiдставi досить примiтивних латинських тлумачень, зрозумiв Аристотеля краще за його найкращих грецьких коментаторiв, засвiдчуе те, що домiнiканець силою свого розуму мало в чому поступався грецькому фiлософовi. Але як в Античностi пiсля Аристотеля, так i в середньовiччi пiсля Томи розпочинаеться другий етап, тобто перший перiод занепаду. Фiлософiя почала слугувати практичним цiлям. До того вона мала своiм призначенням вiдкриття нових iстин чи принаймнi доведення тих, якi бралися з одкровення. Але вiдтепер вже зовсiм не йшлося про iстину, лишень про те, щоби фiлософiя стала зброею у боротьбi за першiсть мiж конкуруючими один з одним орденами домiнiканцiв i францисканцiв, бо тим останнiм не давала спокою слава, яку святий Тома принiс своему ордену. Тож фiлософiею займалися вже не для того, аби виявляти iстину чи доводити те, що приймалося за iстину, а заради здобуття перемоги у фiлософських диспутах. Губилися в тонкощах, придумували незрозумiлi поняття, якими було легко збентежити опонента, винаходили прийоми, якими можна було спотворити найлогiчнiшi умовиводи. Дунс Скот може бути типом фiлософа, який належить до цього етапу середньовiчноi фiлософii.