Вибрані твори

Накопичуючи досвiд, що стосуеться окремих iстот та вiдносно коротких епох, ми шляхом щораз ширшого узагальнення доходимо висновкiв, якi стосуються майбутнього, недоступного досвiду. Тому в метафiзицi iндукцiя посiдае зовсiм не другорядне мiсце. Але не у всiх питаннях вона важлива. Питання, чи iснуе свiт вiчно, чи мав вiн початок у часi, Аристотель вирiшуе за допомогою надзвичайно витонченоi, але цiлком строгоi дедукцii, а таких питань, доступних лише дедукцii, в метафiзицi е чимало. Уся труднiсть тут – виявлення тих загальних принципiв, на якi дедукцiя могла б опертися, оскiльки в цьому полягае основна характеристика дедукцii, а саме: вона вiдштовхуеться вiд загальних суджень, тодi як iндукцiя, навпаки, вiдштовхуеться вiд часткових суджень.

Отже, до тих загальних принципiв, якi служать вихiдним пунктом для дедуктивного мiркування, належить переворот, який вiдбуваеться в метафiзицi в цьому столiттi. З дуже незначними винятками пануе думка, що до цих загальних основ не можна дiйти за допомогою iндукцii, що вони повиннi бути апрiорними, що iх не можна брати з досвiду, що вони мають бути вищими за досвiд i черпатись iз джерела понять, якi покояться на днi людськоi душi. а отже, кожен тi поняття видобував на яв, укладав iз них речення i принципи, а з них знову смiло дедукував закони загального буття. Оскiльки не iснуе двох однакових душ, то майже кожен виходив з iншого засновку i доходив iнших висновкiв. Звiдси постали численнi системи, якi борються мiж собою, а вiчна суперечка фiлософiв, майже цiлковита вiдсутнiсть згоди, породили в загалу недовiру, а потiм зневагу та iгнорування. Фiлософiя пiдносила то одну апрiорну систему, то iншу, фiлософи постiйно намагалися висувати новi iдеi, тодi як природничi науки непомiтною та систематичною працею, опертою на факти, а не на хмари, поволi, але впевненим кроком просувались уперед – щоразу далi та вище. Коперник, Галiлей, Ньютон, Дарвiн, Роберт Мейер, Кiрхгоф, Гельмгольц, Фехнер, Максвел i Герц вказали шлях, яким можна, спираючись на факти, за допомогою iндукцii дiйти до загальних засад, якi б слугували основою для найдалекосяжнiших дедукцiй, i то таких дедукцiй, що iх можна було б перевiрити досвiдом. Зрештою, змiнювалася й мiра у фiлософii. Коли повалилися конструкцii пiсля кантiвськоi спекуляцii, коли утворилася жахлива розумова порожнеча, яку поверховi розуми прагнули заповнити евангелiем матерiалiзму, тодi стали звинувачувати фiлософiю.