Підводний свiт

У кожного кита – власна пiсня, за якою його можна пiзнати. Один «виступ» може тривати вiд десяти до тридцяти хвилин. Голос у цих китiв настiльки сильний, що невеликi судна починають вiбрувати.

Дельфiни також можуть i спiвати, i говорити. iм доступно набагато бiльше звукiв, нiж нам, але найцiкавiше те, що цi звуки складаються в цiлу мову. Як i у багатьох тварин, бiльшiсть «слiв» цiеi мови пов’язана з конкретними ситуацiями. Вченим поки що вiдомi декiлька основних сигналiв: «Небезпека!», «Всi сюди!», «Тут багато iжi», «Допоможiть!».

За допомогою своеi мови дельфiн иможуть освiдчуватися в коханнi, звати до себе малюкiв i навiть… координувати своi дii пiд час полювання на риб.

Вченi вважають, що пiснi горбачiв – не  просто обмiн сигналами, а справжне спiлкування. На користь цього говорить той  факт, що кожного року поряд зi старими  «мотивами» з’являеться декiлька нових.

Найцiкавiше те, що дельфiни, спiлкуючись мiж собою, вiдтворюють iнтонацii того спiврозмовника, до якого хочуть звернутися.

На жаль, людина не може вимовити бiльшiсть звукiв мови дельфiнiв, тому при спiлкуваннi з ними (у дельфiнарiях та дослiдницьких центрах) найчастiше використовують жести.

Щит i меч

У рiчках та озерах, у морях та калюжах постiйно йде боротьба за iснування. Хижаки намагаються вполювати собi снiданок, iхнi жертви роблять усе можливе для того, щоб не потрапити до чийогось столу. Обидвi групи мають своi хитрощi та прилади – мисливськi та захиснi. Ось про них ми i поговоримо у цьому роздiлi.

Звичайний спосiб полювання – це наздогнати жертву та схопити ii зубами. Саме так робить бiльшiсть хижих риб. У прiсних водоймах живе один з найстрашнiших прiсноводних хижакiв – щука. За ненажернiсть ii iнодi називають прiсноводною акулою. Почуття голоду супроводжуе щуку все життя, тому вона намагаеться пожерти все, що потрапляе iй на очi: рибу, жаб, змiй, навiть дрiбних птахiв. Вiдомi випадки, коли щуки хапали навiть руки або ноги жiнок, якi приходили до рiчки прати бiлизну.

Здавалося б, вiд щуки нема порятунку жоднiй рибi. Але колючка може почувати себе спокiйно навiть пiд самим боком у щуки. Ця маленька рибка довжиною 8 см мае захисну зброю: дуже гострi шипи на спинному плавнику. Якщо щука проковтне колючку, то може загинути вiд ii шипiв.

Тому щуки уникають такого небезпечного делiкатесу.

Пiдводним мисливцям iнодi потрiбно докласти чимало зусиль, щоб здобути собi iжу.