Підводний свiт

Втiм, iхнi шубки не настiльки теплi, щоб пiнгвiненята могли вирушати у довгi прогулянки. Королiвськi пiнгвiни не влаштовують гнiзд. Тому мати й батько по черзi тримають спочатку яйця, а потiм – пташенят на своiх ногах. А той, хто передав цю вахту, прямуе до моря, щоб наловити риби та кальмарiв. Частину вони поiдають самi, а решту приносять дитинi, використовуючи воло замiсть корзини. Коли взимку дмуть холоднi вiтри i море неспокiйне, пiнгвiненята можуть залишитися без iжi на два-три тижнi. Виживають тiльки найсильнiшi.

Важко приходиться i малюкам тюленя Ведделла, якi народжуються на протилежному боцi земноi кулi. Мати захищае iх вiд суворих вiтрiв власним тiлом i в першi днi iхнього життя годуе теплим та дуже калорiйним молоком. Снiданок плавно змiнюеться обiдом, обiд – вечерею. Інакше не можна: щоб захиститися вiд морозу, маленький тюлень повинен швидко обрости шаром жиру. Тюленята вмiють плавати та пiрнати майже вiдразу пiсля народження, але у крижанiй водi iм дуже некомфортно, краще вибратися з лунки та трохи погрiтися на арктичному пляжi.

Однак тюлениха не може постiйно залишатися бiля малюка: вона мае дбати про власне харчування. Коли вона йде до моря, маленьке тюленя залишаеться на кризi. Його майже не видно, оскiльки його шкiрка бiлого кольору. Тiльки очi та нiс чорнi.

Утiм, бiльшiсть морських жителiв не змогли б згадати, як виглядають iхнi батьки. Тому що жодного разу iх не бачили. Це вiдбуваеться зовсiм не тому, що батьки погано ставляться до своiх дiтей. Просто вони настiльки рiзнi, що iнодi важко навiть здогадатися, яким буде малюк, коли стане дорослим.

Не вiрите? Тодi подивiться на малюнки угорi сторiнки. Хто це?

Правильна вiдповiдь: маленький зелений краб, маленька камбала та медуза. Не вгадали? Нiчого, навiть вченi не одразу здогадалися, що до чого. Такi вже загадковi цi мешканцi пiдводного свiту.

Гуляючи вздовж берега моря десь на Пiвночi, можна побачити у смузi прибою загадковi предмети, якi нагадують сумку з чотирма «рогами», вiд яких вiдходять нитки, скрученi, наче локони.

Їх називають «русалчиними гаманцями», але русалки тут нi до чого. Насправдi це – яйця котячоi акули, яка мешкае у неглибоких морях Європи та Америки. Вся ii турбота про дiтей полягае в тому, що вона вiдкладае яйця у густих водоростевих «гаях», де iх не помiтять хижаки. Коли з яець з’являються маленькi акули, вони вiдразу ж починають самостiйне життя.

У шкiрястих черепах також не прийнято дбати про своiх дiтей.