Полтава. Розповідь про загибель однієї армії

У непрогляднiй пiтьмi зчинилася метушня й нелад; бiльшу частину обозу разом iз гарматами довелося кинути, чимало солдатiв, порозбивавши дiжки з горiлкою в залишеному обозi, так повпивалися, що заблукали або зникли без слiду в темних лiсах. Другого дня довелося знищити рештки обозу, а коней подiлити мiж солдатами. Тiльки 11 жовтня тi жалюгiднi залишки з’едналися з головною армiею. З очiкуваних 12 500 воякiв, добре забезпечених артилерiею, боеприпасами i харчами, добралося тiльки понад 6 000, i мали вони iз собою хiба що душу в тiлi та одяг на тiлi.

Те, що сталося, росiяни вiдзначили як свою велику перемогу.

Почалися перегони: хто швидше досягне Украiни. І шведи, i росiяни поспiшали на пiвдень, i тi, й тi хотiли захопити якнайбiльшу частину тiеi родючоi провiнцii. Козацький гетьман Мазепа, що вiдступився вiд росiян, запропонував шведськiй армii союз i добре розквартирування. Укладено вiдповiднi угоди. Домовилися спiльно покласти край росiйському пануванню: це також означало, що будуть врахованi певнi шведськi комерцiйнi iнтереси.

Зокрема, був намiр почати працю над тим, щоб спрямувати частину торгiвлi, яка йшла до Європи з Туреччини i з Близького Сходу, через Прибалтику. І тут, на пiвднi, армiя кресала шаблями за шведський торговий капiтал.

На початку листопада шведська армiя переправилася через рiчку Десну й рушила до Батурина, мiста, повного харчiв, за якими вона стужилася i якi Мазепа обiцяв iй передати. Та поки вона дiсталася туди, росiяни взяли штурмом мiсто, сплюндрували його й вирiзали населення на пострах i науку iншим.

Це був ще один удар у спину. Пропало багато добра, яке справдi було потрiбне армii, i розвiялася надiя, що населення в Украiнi повстане проти царя; натомiсть единим наслiдком цього став розбрат i громадянська вiйна мiж козаками.

Проте новий театр вiйни мав ту перевагу, що вiн був не сплюндрований, а навпаки, багатий на все те, чого дуже потребувала армiя. Щоб знайти ще краще забезпечення, армiя вирушила далi на пiвдень. Шведам пощастило взяти двое укрiплених мiстечок, Ромни та Гадяч, де вони зробили зупинку, щоб вiдпочити на доброму постоi.

Вiйна робилася дедалi запеклiшою i дикiшою. Росiяни все ще допiкали шведам своiми короткими наскоками; вони вбивали також поранених i хворих, якщо тi попадалися iм. А коли росiяни, як звичайно, вiдступали перед натиском синьо-жовтих мундирiв, шведи для захисту намагалися створювати своi власнi пустельнi зони. Кожному полковi визначали певну округу, яку вiн мав пограбувати i спалити.