Полтава. Розповідь про загибель однієї армії

Лiтнiй вiтер пiдхоплював стукiт сокир, якими орудували будiвельники, i через розпашiле вiд спеки поле доносив на пiвдень, де його чули шведськi вартовi, якi також чекали, що буде далi.

7. Шведське командування влаштовуе вiйськову нараду

Дедалi бiльша активнiсть росiян протягом недiльного ранку занепокоiла шведське командування. Багато генералiв особисто подалися до переднiх сторож поглянути, що дiеться в росiян. Король, як уже згадувано, звелiв вiднести його до однiеi з тих сторож, яку росiяни недавно атакували i яку вiн наказав був зняти.

Генерал Левенгаупт також подався до сторож. Вiн був iз багатьох поглядiв незвичайною людиною. Дуже здiбний вояк, обiзнаний не тiльки у своiй справi, впевнений у собi, щирий християнин, розумний, на диво освiчений як на вiйськового (ранiше його прозивали «полковником-латинiстом»), чим вiн пишався. Генераловi була притаманна велика особиста мужнiсть: пiд час бою вiн завжди тримався спокiйно й незворушно i завжди не вагаючись кидався туди, де найгустiше роiлися кулi. А проте це була складна особистiсть. Вiн мав похмурий погляд на життя i виразну схильнiсть до песимiзму. У спiлкуваннi з iншими вiн не був гнучкий, i через це легко доходило до сварки. Щодо iнтриг, спрямованих проти нього, – дiйсних чи тiльки пiдозрюваних, – вiн мав надчутливий нюх, i це часто надавало його способовi думання ледь параноiдального вiдтiнку. Коли до цього доходило, вiн чи не в кожному кутку бачив наклепникiв. Обличчя в нього виявляло таку саму суперечливiсть, як i вдача: його риси свiдчили водночас про слабкiсть i про силу, очi були великi, наче трохи наляканi, з важкими повiками, що гармонiювали з довгим породистим носом i невеликим, але рiшучим ротом. Народився вiн п’ятдесят рокiв тому, в розпал запеклоi вiйни, у шведському вiйськовому таборi в Зеландii пiд Копенгагеном; його батько, вояк i великий землевласник, а також мати, сестра у других Карла Х, iз чванькуватим прiзвищем цу Гогенлое-Нойштайн унд Гляйхен, рано повмирали, залишивши його сиротою. Пiсля цього до його виховання доклав рук дехто з верхiвки шведського дворянства, зокрема Магнус Габрiель Делагардi та Карл Густаф Врангель, господар замку Скуклостера. Левенгаупт навчався в унiверситетах Лунда, Упсали й Ростока, у цьому останньому захистив дисертацiю.

Адам Левенгаупт

Його метою iз самого початку була дипломатична кар’ера.