Полтава. Розповідь про загибель однієї армії

Вiд них не було великоi шкоди, якщо ii вимiрювати людськими та матерiальними втратами, але тим бiльшою була iхня дiя на психiчний стан шведiв. Тi сутички вiдбувалися завжди, i вдень, i вночi. Вони позбавляли шведiв необхiдного iм вiдпочинку, змушували iх бути майже весь час напоготовi, що геть виснажувало армiю. До цього долучалася нестерпна спека, яка недавно настала в Украiнi. Дехто казав, що вона була просто неприродна. У багатьох шведiв почали з’являтися ознаки глибокого виснаження.

Натиск росiян збiльшувався з кожною годиною.

Лютi напади на сторожову охорону не припинялися до самого полудня. На лiсистiй височинi, що пролягала вздовж рiчки Ворскли, розташувалася далеко висунута вперед кiнна сторожова охорона, поставлена там, щоб стримувати росiйських патрулiв, якi постiйно вигулькували навколо. Ця охорона встряла в сутичку, i трьох кiннотникiв було вбито. Охорона негайно отримала пiдмогу: двадцять мушкетерiв i ще шiсть кiннотникiв.

Було вiдомо, що швидкi контрзаходи – десь такi, до яких удавалися, мiж iншим, пiд час сутичок у суботу, – могли полегшити становище сторожових охорон.

Охорона, що складалася з лейб-гвардiйцiв пiд командою капiтана фон Поля, стояла за невеличким пагорком, заховавшись у кущах. Їi з великоi вiдстанi обстрiляло кiлька козакiв, що воювали на боцi росiян. Четверо кiннотникiв було вбито один за одним. Тодi до лейб-гвардiйцiв пiд’iхав один iз найвищих вiйськових командирiв, генерал Адам Людвiг Левенгаупт. Вирiшено було взяти двадцять мушкетерiв пiд командою вiсiмнадцятирiчного хорунжого Малколма Сiнк-лера, щоб вони спробували заманити тих вправних стрiльцiв у пастку. (Цей молодий хорунжий, на вiдмiну вiд свого начальника фон Поля, залишився живий, i згодом, багато пiзнiше, його доля складеться вкрай химерно. З плином часу вiн здобуде непогане становище, стане членом таемного комiтету риксдагу, i 1738 року його пошлють до Туреччини. Там вiн мав домогтися султановоi пiдтримки в новiй вiйнi з Росiею, що мрiла на обрii. У дорозi додому його вб’ють росiйськi вiйськовики, щоб здобути папери, якi вiн вiз. Цей злочин викличе досить великий вiдгомiн у Швецii. Смерть Сiнклера будуть ревно використовувати у своiй пропагандi «капелюхи»[5 - «Капелюхи» («Партiя капелюхiв») – одна з полiтичних партiй (друга – «Партiя очiпкiв») антиросiйського напрямку у риксдагу ХVІІІ столiття.], що хотiтимуть реваншу, зокрема, iй буде присвячена славетна, на дев’яносто строф «Пiсня про Сiнклера»[6 - Твiр поета i прозаiка Андерса Уделя (1718 – 1773).].