Тварини

В нiй iдеться про те, як двi самотнi iстоти – рак-самiтник i морська троянда, зустрiвшись, вирiшили разом помандрувати до прекрасного Червоного мiста (коралового рифу), де всi мешканцi живуть у дружбi, а море завжди яскраво-сине.

Бiльшiсть коралiв – мешканцi теплих морiв, але цей, що отримав назву лохофелiя, живе на пiвночi – в Норвезькому морi

Тварини, що будують острови

Кораловi рифи, про якi йшлося в казцi, що ми ii щойно згадували, завжди викликали захоплення i подив мандрiвникiв, котрi бачили iх уперше.

Так було в сиву давнину, так ведеться i нинi. Кораловi полiпи, розростаючись, утворюють пiдводнi сади, з якими досi не можуть зрiвнятися сади, створенi людиною.

Кораловi рифи

Мiж ажурними гiлками пiдводних «дерев» пропливають зграйки строкатих риб. Вони замiнюють тут пташок i метеликiв. Самi «дерева» мають найнеймовiрнiше забарвлення й форму. Коли корали вiдмирають, вони залишають по собi утворений з кальцiю мереживний скелет.

У скупченнях вiдмерлих коралiв немае нiчого моторошного на людський погляд.

Кораловий атол: вигляд зверху та «пiдводнi лiси» бiля нього

Скорiше вони схожi на вкритий iнеем зимовий лiс. На таких скупченнях наростають новi полiпи, i таким чином утворюються морськi скелi (рифи) або навiть невеликi острови (кораловi атоли). Таких атолiв особливо багато в пiвденнiй частинi Тихого океану. Цi невеличкi острови з бiлим кораловим пiском на узбережжi довго правили европейцям за зразки земного раю.

Морськi лiхтарики

Медуз, якi е найближчими родичами актинiй та коралових полiпiв, ми частiше за все бачимо викинутими хвилями на берег, де вони швидко перетворюються на купку неприемного слизу. Тож бiльшостi з нас цi iстоти неприемнi. Але уявiмо, якими напрочуд гарними бувають вони в рiднiй воднiй стихii, особливо, коли сонячнi променi пронизують iхне прозоре, нiби кришталеве тiло.

Втiм, деякi з них здатнi свiтитися i власним свiтлом, як правило – у вiдповiдь на подразнення. Ця здатнiсть зустрiчаеться в медуз частiше, нiж у будь-кого з багатоклiтинних. До того ж вони i формою нагадують ошатнi святковi лiхтарики, що iх хтось засвiтив у морськiй глибинi.

Дехто з острахом ставиться до медуз через iхнi жалкi щупальця, що можуть завдати опiку. Справдi неприемно пiд час купання доторкнутися до медузи незахищеною шкiрою.