Тварини

Мiтохондрii – це органели, якi виробляють необхiдну клiтинi енергiю. iхне призначення подiбне до призначення електричних генераторiв, електростанцiй у технiчних системах.

Лiзосоми – це пухирцi, що перетравлюють iжу, щось подiбне до шлунка у бiльш складно побудованих тварин – така собi камера згорання.

Комплекс Гольджi та ендоплазматична сiтка виконують роль транспортних комунiкацiй. У досить складних за будовою тварин таку функцiю виконуе кровоносна система, ii аналогом у технiцi можуть бути транспортнi системи.

Інфузорiя туфелька – великий весельний корабель у «просторi» краплини води з калюжi

Клiтинна оболонка тримае форму клiтини й забезпечуе обмiн речовин з навколишнiм середовищем. За своею функцiею клiтинна оболонка дещо подiбна до шкiри вищих тварин.

Інфузорii, якi живлятъся, вiдфiльтровуючи з води дрiбнеткi частки iжi

Найпростiшi мають також органели, притаманнi тим чи iншим iхнiм групам. На думку деяких учених, пiдцарство Найпростiшi мае у своему складi один-единий тип з тiею ж назвою.

Нинi бiльш поширеною е точка зору, згiдно з якою в пiдцарствi Найпростiшi слiд вирiзняти такi три типи: Сар-коджгутиковi, Інфузорii, Споровики. Інодi цi три типи вважають пiдроздiлами типу Найпростiшi.

Характерною рисою споровикiв е iстотне спрощення будови тiла, пов’язане з паразитичним способом iснування в органiзмi iншоi живоi iстоти (яка зветься хазяiн). Паразитуючи на хазяiнi, споровик не потребуе спецiальних органел травлення або ж руху. Натомiсть вiн створюе у своему життевому циклi особливi, призначенi для розмноження форми – спори.

Це клiтини, що несуть спадкову генетичну iнформацiю й покритi дуже щiльною оболонкою. Один з видiв споровика (малярiйний плазмодiй) е збудником малярii.

Інфузорii – найскладнiшi з найпростiших. Вони мають спецiальнi органели травлення й видiлення – вакуолi (пухирцi в тiлi, що перетравлюють здобич, збирають i виводять вiдходи життедiяльностi). Є в них також спецiальнi органели руху – вiйки (iнфузорiя дещо нагадуедавнiй багатовесельний корабель).

Деякi найпростiшi, об’еднавшись у групи з 10—20 iстот, здатнi нападати на багатоклiтинних тварин, наприклад на дрiбних рачкiв.

На поверхнi тiла розташованi навiть спецiальнi органели нападу та захисту – тро-хоцисти, що «стрiляють» отруйними нитками (на давнiх галерах i триремах теж були стрiльцi). Серед iнфузорiй е як вiльноживучi, так i паразитичнi види.

Саркоджгутиковi також бувають вiльноживучi й паразити.