Коханець леді Чаттерлі

 – Щоб жити, треба мати iх у певнiй кiлькостi… Навiть для того, щоб мати змогу вiльно мислити, потрiбна деяка сума грошей, – iнакше власний шлунок стане тобi на завадi. Але менi здаеться, треба облишити всi отi сексуальнi наклейки. Ми вiльнi розмовляти, з ким заманеться; чому ж ми не можемо вiльно займатись коханням з будь-якою жiнкою, що нас вабить?

– В тобi говорить розпусний кельт, – мовив Клiффорд.

– Розпусний! То й що з того? Я не думаю, що заподiю жiнцi бiльше шкоди, переспавши з нею, анiж коли з нею потанцюю… або побалакаю про погоду.

Ми просто обмiняемося вiдчуттями, а не словами, – то чом би й нi?

– Бути невибагливими, мов кролi? – спитав Хемонд.

– А хоч би й так! Чим тобi не догодили кролi? Хiба вони гiршi за невротичне, бунтiвне людство, сповнене нервовоi ненавистi?

– Але ми все-таки не кролi, – сказав Хемонд.

– Авжеж! У мене е розум, я можу зробити деякi розрахунки для вирiшення питань астрономii, що хвилюють мене не менш, нiж питання життя та смертi.

Інодi менi дошкуляе кишковий розлад. Інодi мучить голод. І так само – сексуальний голод. Що ж з того?

– Я думаю, розлад вiд сексуального переiдання дошкулятиме тобi набагато серйознiше, – насмiшкувато мовив Хемонд.

– Дзуськи! Я не переiдаю – i так само не кохаюся з жiнками надмiру. Кожен сам вирiшуе, скiльки йому iсти. А ти хочеш змусити мене постувати.

– Не зовсiм. Ти ж можеш одружитися.

– Звiдки ти знаеш, що можу? Це не узгоджуеться з моiми розумовими процесами.

Одруження може… навiть повинне… iм зашкодити. Нi, я не збираюся ступати на цю стежку. Але що ж менi – скнiти у келii, як тому ченцевi? Все це маячня, хлопче. Я повинен жити й займатись своiми розрахунками. Інодi менi потрiбнi жiнки. І я вiдмовляюсь городити з цього казна-що, а також не потребую чиiхось моралiзувань або застережень. Я б стидався бачити бiля себе жiнку з налiпленою етикеткою, на якiй позначене мое iм’я, немов назва залiзничноi станцii – на пакунку з одежею.

Цi двое чоловiкiв так i не пробачили один одному залицянь до Джулii.

– Є така смiшна iдея, Чарлi, – сказав Дьюкс, – що секс – просто iнша форма розмови, в якiй ти робиш слова, замiсть того щоб iх вимовляти. Гадаю, це цiлком правдиво. Думаю, ми можемо обмiнюватися з жiнками роздумами, почуттями та емоцiями так само, як роздумами про погоду i таке iнше. Секс мае стати свого роду нормальним фiзiологiчним спiлкуванням мiж чоловiком i жiнкою.